Панахида

Розмір: 53.9 Mb

Матеріал надано користувачем: Library Resources (libres3)

Опис


Творчість того генія (Стеценка) я люблю до безтям'я. Найбільшим твором його вважаю Панахиду, яку чув під управою самого автора в Києві. Вона повна нашої панахидної поезії тихого цвинтаря, з похиленими дерев'яними хрестами, ніжними вишеньками, що обступили могилки, мов діти домовину небіжчика, та з тихо-сумними простими польовими квітами, які наївними очками дивляться на чудний, непотрібний смуток людей... Ту Панахиду хочеться співати мов пісню, стільки там рідного людяного...(О.Кошиць)

"Панахида" - заупокійна жалобна відправа православної церкви. Музична її частина структурно подібна до Літургії, однак з іншим добором піснеспівів, визначеним сутністю події та обрядовою традицією. У західноєвропейській музиці 18-19 століть католицькі меси, реквієми (А.Лотті, В.А.Моцарта, Л.Керубіні, А.Дворжака, Г.Берліоза, Дж.Верді, И.Брамса та ін.) утворили окремий концертно-ораторіальний жанр. Акапельна традиція православної відправи зберегла щільніший зв'язок таких творів з давнім церковним обрядом. Нині ці композиції з великим успіхом звучать і в концертах як монументальні концертні цикли.

У творчості К.Стеценка задум створити заупокійну відправу пов'язаний зі смертю М.Лисенка, любленого і шанованого ним вчителя. На початку 1913 р. композитор почав працювати над "Реквіємом" на слова М.Вороного. Трагічний ескіз лишився незавершеним. У травні 1918 "Панахида" (в 15 частинах) була створена з присвятою "Світлій пам'яті М.В.Лисенка". Її виконав (6 листопада 1918) Перший національний хор під орудою автора для делегатів Всеукраїнського Православного Церковного Собору. Твір став сенсацією, художнім відкриттям. Принциповою засадою методу автора стало різнобічне використання форм і жанрово-інтонаційних здобутків народної духовно-співочої традиції. Характерною рисою твору були виписані автором речитативи до драматургічно активних партій Диякона (і Священика), що провадять дійство обряду, складають ансамбль або діалог з хором, часом "нашаровуючи" речитацію на хорове звучання, єднаючи різні епізоди або провадячи молитви.

Розпочинає "Панахиду" молитва "Святий Боже". Обрядова ситуація зумовила скорботне звучання музики, зокрема, лейт-поспівки мелодії, гармонічних зворотів та етнохарактерного кадансу, що перейматимуть стилістику всього твору. Втім, композитор дбав про світлотіні, чергуючи структури об'єктивнішого звучання ("Алилуя") з болісно особистими ("Заупокійна єктенія"). В єктенії промовиста речитація Диякона нашаровується на хоровий розспів, національний вияв скорботи. Тропар "Глибиною мудрости " подібний до художньої інкрустації в музику фрагменту зі стилістикою давньої епохи лінійного мислення, монодії. Так сприймається на тлі хорової педалі речитація оксамитового соло альта, яке вирізняється з контексту інтонаційною логікою, стилістикою. Зіставлення "історичних" форм монодії і багатоголосся утворює потужну стильову амплітуду, відчуття правічності традиції. Тропар "Благословен ecu, Господи" - масштабна, динамічна частина з контрастним тематизмом і делікатними жанровими відмінностями: канту, псальми, моління, їх багатими емоційними градаціями. "Упокой, Спасе наш" - неповторне інтонаційне уособлення образу національної скорботи: смутку, плачу, ліризму, думного епосу. Пронизливо щемна музика прощання захоплює емоційною силою.

Каноном заупокійної відправи передбачено уведення до неї пісень легендарно-філософського змісту, які чергуються з Заспівом "Упокой, Господи". Пісні Канону написано як триголосі канти, співані чоловічим хором: "Як по суші перейшов Ізраїль"Нема святішого як Ти, Господи", "Житейське море", "Бога людям неможливо бачити". Єдина інтонаційна модель цих пісень (при різних обсягах текстів) демонструє віртуозну авторську техніку формотворення. Між останніми піснями Канону звучить трагічний кондак "Зі святими упокой". Це сфера обрядового чину: панування гомофонно-гармонічної фактури, церковних ладо-гармонічних зворотів, завершеного акордами могутнього шестиголосого форте: "... а життя безконечне". Йому протистоїть драматургічний контраст: (за стилем ніби арка до "Глибини мудрости") - на тлі хорової педалі тихо звучить соло альта з молитвою "Ти Єдиний Безсмертний", повертаючи в світ переживань близьких, підкреслюючи фригійською інтонацією "Земля єси...". І вже тужливо-експресивним лінеарним низходженням виповнюється "Алилуя". У тропарі "З духами спочилих праведників" - трепетне благання про долю душ померлих - оновлено звучать молитовні інтонації. В "Потрійній ектенії" збережено виразний тематизм. Завершують твір декламаційний "Відпуст" і "Вічна пам'ять де ритуальну мелодію, наснажену народними інтонемами, провадить Диякон, і продовжуючи, скорбно завершує хор.

Історична доля "Панахиди" К.Стеценка, власне як і всього сакрального доробку митця, була дискримінована атеїстичною політикою тогочасної влади. По смерті автора твір майже на 70 років зник з культурних обріїв, попри визнання його художньої досконалості та засадничої ролі для нашої сакральної музики.

Л. Пархоменко, доктор мистецтвознавства, професор

Файли


01 Дорожка 1.wma wma (3.4 Mb)

02 Дорожка 2.wma wma (5.9 Mb)

03 Дорожка 3.wma wma (1.7 Mb)

04 Дорожка 4.wma wma (6 Mb)

05 Дорожка 5.wma wma (2.4 Mb)

06 Дорожка 6.wma wma (3.8 Mb)

07 Дорожка 7.wma wma (2.1 Mb)

08 Дорожка 8.wma wma (1.7 Mb)

09 Дорожка 9.wma wma (2.1 Mb)

10 Дорожка 10.wma wma (4 Mb)

11 Дорожка 11.wma wma (1.6 Mb)

12 Дорожка 12.wma wma (3 Mb)

13 Дорожка 13.wma wma (2.7 Mb)

14 Дорожка 14.wma wma (1.7 Mb)

15 Дорожка 15.wma wma (3.4 Mb)

16 Дорожка 16.wma wma (6.3 Mb)

панахида.txt txt (9.8 Kb)

реквием0001.jpg jpg (2 Mb)

Подібні твори


Всенічна Всенічна

Стеценко Кирило

Коментарі