Гоголь М.Мертвые души

Розділ створено за підтримки Міжнародного Фонду "Відродження"

 

Розмір: 516.9 Kb

Матеріал надано користувачем: (Hell`ga)

Опис


Гоголь Микола.Мертвые души

Це найзагадковіший роман 19 сторіччя, загадка якого починається вже із визначення жанру: Гоголь назвав "Мертві душі" поемою, критики – романом. Перший том було видано у 1842 р., другий – письменник спалив, про третій можемо судити лише на підставі листів, нотаток та спогадів.

Ескіз обкладинки Гоголь виконав сам. Основну увагу привертає визначення твору, великі літери на чорному фоні – "Поема". Відштовхуючись від авторського визначення: поема – це мала епопея, дослідники розглядають "Мертві душі" як зображення всієї країни, замасковане під історію дрібного службовця Чічікова. Дрібнішим шрифтом назва – "Походженія Чичикова или Мертвыя души". Але Гоголь не називав так свою поему, згадати ім'я Чічікова його змусила суспільна думка – вислів "мертві душі" сприймався неоднозначно: одні налаштовувались на читання страшної історії, інші (переважно люди релігійні) стверджували, що душа мертвою бути не може, тому така назва неприпустима.

Сьогодні остаточним варіантом твору вважається його перша частина. Друга частина дійшла до нашого часу уривками, а про третю можемо судити на підставі нотаток, листів та спогадів. У час написання твору Гоголь орієнтувався на "Божественну комедію" Данте. Свідчить про це структура твору та персонажі: у першому томі (умовне пекло) кожен змальований характер гірший за попередній, персонажі ніби віддаляються від ідеалу Людини. У другому томі Гоголь створив своєрідне "чистилище", зобразивши звичайних людей: це і Тентетніков, і генерал Бетріщєв з донькою Уляною, Платонов та інші. Третій том – це "рай", у якому читач знову зустрічається із Плюшкіним, але вже не скупим стариганом, а людиною великої місії.

Конфлікт "Мертвих душ" – махінації з документами мертвих кріпаків, які Чічіков скуповував за безцінь, аби потім здати в ломбард і отримати солідну суму. Ось один із випадків, який міг лягти у основу сюжету. У 18-19 ст. було дуже вигідно тримати винокурню – заклад, де виготовляли вино, щоправда, була одна умова – кріпаків у поміщика мало бути не менше ста. Тоді у когось виникла хитра думка обійти закон – придбати "мертві душі", документи на покійників. Справа в тім, що до перепису населення, який проводили раз у кільканадцять років, поміщик мав сплачувати податки як за живих, так і за мертвих людей, тому не дивно, що від тягаря радо позбувались. Існує думка, що розвинути історію Миколі Гоголю порадив Олександр Пушкін. Звісно, існує інша точка зору – Пушкін повністю віддав Гоголю свою ідею не тільки "Мертвих душ", а і "Ревізора" (подорожуючи Росією і збираючи свідчення про повстання Пугачова, Пушкіна не раз приймали не тільки за ревізора, але навіть і за антихриста). Але у чернетках російського письменника не знайдено нічого подібного до фабули "Мертвих душ".

Микола Гоголь хотів, аби "Мертві душі" могли впливати на кожного, хто їх читатиме. Саме тому болісно реагував на критичні зауваження, нищив текст та переписував його знову. Скоро він дійшов до висновку, що естетика його роботи прямо залежить від його моралі, – це стало причиною його ледь не хворобливої релігійності. Під кінець життя Гоголь покинув письменницьку діяльність та почав поститись, саме в час посту він і спалює другий том "Мертвих душ", як потім зізнається, "під впливом злого духа".

Олена Герасим'юк

Читати

Файли


792602.jpg jpg (24.3 Kb)

8971144.jpg jpg (11.6 Kb)

МЕРТВЫЕ ДУШИ.txt txt (480.9 Kb)

Подібні твори


Коментарі