Кобзар

Розділ створено за підтримки Міжнародного Фонду "Відродження"

 

Розмір: 4 Mb

Матеріал надано користувачем: (Schleiermacher)

Опис


Передмова да нездійсненого видання "Кобзаря"

Воскреснем ли когда от чужевластья мод?

Чтоб умный, добрый наш народ Хотя по языку нас не считал за немцев.

А.ГРИБОЕДОВ

Випускаю оце в люде другого «Кобзаря» свого, а щоб не з порожніми торбами, то наділяю його предисловієм.До вас слово моє, о братія моя українськая возлюбленная.

Великая туга осіла мою душу. Чую, а іноді і читаю: ляхи друкують, чехи, серби, болгаре, чорногори, москалі - всі друкують, а в нас анітелень, неначе всім заціпило. Чого се ви так, братія моя? Може злякались нашествія іноплемінних журналістів? Не бійтесь, собака лає. а вітер несе. Вони кричать, чом ми по-московській не пишемо? А чом москалі самі нічого не пишуть по-своєму, а тільки переводять, та й то чорт зна по-якому. Натовкмачать якихсь індивідуалізмів тощо, так що аж язик отерпне, поки вимовиш. Кричать о братстві, а гризуться, мов скажені собаки. Кричать о единой словянской литературе, а не хотять і заглянуть, що робиться у слов'ян!

Чи розібрали вони хоч одну книжку польську, чеську, сербську чи хоч і нашу? Бо і ми таки, слава Богу, не німці! Нерозібрали.Чом?Тим. що не тямлять. Наша книжка як попадеться у їхні руки, то вони аж репетують та хвалять те, щонайпоганше.Анаші патріоти-хуторяни й собі за ними.Преочаровательно в чарах тих ось що: жиди, шинки, свині і п'яні баби. Можецепоїхутонченной натурі і справді добре. А на наші мужицькі очі, то дуже погано. Воной то правда, що і ми самі тут трохи винні. Бо ми не бачили нашого народу - так, як його Бог сотворив. У шинку і наш. і москаль, і навіть німець - всі похожі на свиню, а на панщині, то ще поганше. У хату π рий ти до нього чи до себе покликать по-братерській не можна, не можна, бо він злякається, та може ще й те, що він пізнає дурня у жупан і.

Прочитали собі по складах «Енеїду» та потинялись коло шинку, та й думають, що от коли вже ми розпізнали своїх мужиків. Е, ні. братики. прочитайте ви думи, пісні, послухайте, як вони співають, як вони говорять меж собою шапок не скидаючи, або на дружньому бенкеті як вони згадують старовину і як вони плачуть, неначе справді в турецькій неволі або у польського магнатства кайдани волочать. - то тоді і скажете, що «Енеїда» добра, а все-таки сміховина на московський шталт.

Отак-то. братія моя возлюбленная. Щоб знать людей, то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила і паперу. Отоді пишіть і друкуйте, і труд ваш буде трудом чесним.

А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своє-му, а ми по-своєму. У ix народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди. Вони здаються на Гоголя, що він пише не по-своєму, а по-московському, або на Вальтер Скотта, що й той не по-своєму писав. Гоголь виріс в Ніжині, а не в Малоросії - і свого язика не знає; а В[альтер) С{котт] в Эдемборге, а не в Шотландії - а може і щебулощо-небудь, що вони себе одцурались. Незнаю.А Борнц усе-теки поет народний і великий. І наш Сковорода таким би був. якби його не збила з пливу латинь, а потім московщина.

Покойний Основ'яненко дуже добре приглядався на народ, та не прислухався до язика, бо може його не чув у колисці од матері, а Г[улак]-Артемовський хоть і чув. так забув, бо в пани постригся, iope намі Безуміє нас обуяло отим мерзенним і богупротивним панством.

Нехай би вже оті Кирпи-гнучкошиенки сутяги - їх Бог, за тяжкіє гріхи наші, ще до зачатія в утробі материній, осудив киснуть і гнить в чорнилах, а то мужі мудрі, учені. Проміняли свою добру рідну матір - на п'яницю непотребную, а в придаток ще і -вь додали.

Чому B.C.Карадж[ич], Шафар[ик] і іниє не постриглись у німці (їм би зручніше було), а остались слов'янами, щирими синами матерей своїх, і славу добрую стяжали? Горе нам! Но, братія, не вдавайтесь в тугу, а молітесь Богу ι работайте разумно, воім'я матері нашої України безталанної. Амінь.

Седнев, 1847, марта 8.

Читати

Файли


shevchenko.jpeg jpeg (12 Kb)

Taras_Shevchenko___Kobzar.pdf pdf (4 Mb)

Подібні твори


 Іван Підкова Іван Підкова

Шевченко Тарас

Художник Художник

Шевченко Тарас

Коментарі