Архівні документи з життя Лесі Українки.

Розділ створено за підтримки Міжнародного Фонду "Відродження"

 

Розмір: 2.7 Mb

Матеріал надано користувачем: (o_dubrov)

Опис


Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Народилася 13 (25) лютого 1871 року в повітовому місті Новограді-Волинському Волинської губернії (тепер районний центр Житомирської області) в родині поміщика Петра Антоновича Косача та письменниці Ольги Петрівни Косач (в дівоцтві Драгоманової), яка публікувала твори під псевдонімом Олена Пчілка.

Дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському, Луцьку, Колодяжному. Взимку 1881 р. дівчинка сильно застудилася і почала хворіти (в 1883 р. хворобу діагностували як туберкульоз кісток). Через негаразди зі здоров’ям здобула домашню освіту під керівництвом приватних учителів та матері. Вона вивчила багато європейських мов, включаючи і слов’янські (російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку, латинську. Про рівень її освіти може свідчити той факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів», який було надруковано в Катеринославі 1918 р. Леся Українка займалася також перекладами творів світових класиків М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюго, Гомера та ін.

Писати поезії Лариса Косач розпочала в 9-річному віці – вірш «Надія». В 1884 р. у львівському журналі «Зоря» були надруковані її вірші «Конвалія» і «Сафо», під якими вперше з'явилось ім'я — Леся Українка. Наступного року у Львові вийшла збірка її перекладів з Миколи Гоголя. Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-х рр., коли Косачі переїхали до Києва і вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда». Перша збірка її поезій «На крилах пісень» була надрукована у Львові в 1893 р. (друге видання – в Києві в 1904 р.). У Львові ж у 1899 р. вийшла і друга її збірка – «Думи і мрії», третю збірку – «Відгуки», було надруковано в 1903 р. в Чернівцях. Після видання третьої збірки Леся Українка протягом десяти років написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована.

У другій половині 90-х років ХІХ ст. Леся Українка звернулася до драматургії. Перша її драма – «Блакитна троянда» (1896 р.) з життя української інтелігенції. Далі вона, широко використовуючи теми і образи світової літератури, розвинула новий жанр – драматичну поему. До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Камінний господар» (1912 р.) і «Лісова пісня» (1911 р.). «Лісова пісня» – вершина творчості великої поетеси. Головна героїня драми-феєрії Мавка – не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого.

Особливе місце у творчій біографії Лесі Українки займає фольклор. Вже на початку 90-х рр. Леся Українка друкує в “Житті і слові” підбірку “Купала на Волині”. Широтою інтересів відзначається рукописний зошит пісень із с. Колодяжне, куди ввійшли веснянки, колядки, весільні, родинно-побутові, жниварські та ліричні пісні. Під час перебування в Карпатах поетеса записувала гуцульські мелодії; у 1903 р. вона друкує збірник “Дитячі гри, пісні, казки”. У 1904 р. у неї виникає задум видати “Народні пісні до танцю” (54 тексти). Леся Українка стає ініціатором видання українського героїчного епосу, у 1908 р. записує на фонографі думи у виконанні кобзаря з Харківщини Г. Гончаренка. 30 записів веснянок і обжинкових пісень з голосу Лесі Українки зробив композитор М. Лисенко. 225 пісень увійшли до книги “Народні мелодії. З голосу Лесі Українки”, яку впорядкував і видав 1917 р. К. Квітка.

З 1893 р. вона перебувала під таємним наглядом поліції, підтримувала тісні стосунки з особами, які були на засланні і багатьма студентами “сумнівної політичної благонадійності”. У 1900-х рр. зміцнилися зв'язки Лесі Українки з соціал-демократичним рухом. З групою товаришів вона займалася розповсюдженням соціалістичної і марксистської літератури, перекладом праць теоретиків соціалізму, виданням цих творів за кордоном і транспортуванням у Росію. У 1907 р. при обшуку у Лесі Українки та її сестри Ольги було вилучено 121 брошуру.

 

Датовані 1913-м — останнім роком життя — твори свідчать, що Лесю Українку не лишають роздуми про громадянські обов'язки митця, його творчий подвиг. Образ співця стає в центрі останньої драматичної поеми — “Оргія”. Свій ліро-епічний триптих — “Що дасть нам силу?”, “Орфеєве чудо”, “Про велета”, в якому звучить думка про суспільне перетворюючу місію мистецтва, письменниця присвятила І. Франкові і надіслала до ювілейного збірника на його честь.

Леся Українка померла 19 липня (1 серпня) 1913 р. в грузинському містечку Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

Серед представлених на виставці документів, більшість свідчать про активну проукраїнську позицію Лесі Українки та її рідних, через що, з погляду чиновників царської адміністрації, вони мали статус політично неблагонадійних осіб і зазнавали переслідувань у вигляді таємного нагляду з боку поліції та обшуків.

Виставку підготував,заступник начальника відділувикористання інформації документів Я. М. Бульбонюк

Документи: 

Д о к у м е н т и:

1.– 1901 р. – Агентурні відомості про склад родини Косачів, зібрані Київським губернським жандармським управлінням. ЦДІАК України, ф. 274, оп. 1, спр. 590, арк. 64.

2.– 1906 р. – Довідка Київського губернського жандармського управління про благонадійність Л.П. Косач.  ЦДІАК України, ф. 274, оп. 1, спр. 1624, ч. І, арк. 181.

3.–  1906 р., жовтня 14. – Звернення заступника міністра внутрішніх справ до київського, подільського та волинського генерал-губернатора В. О. Сухомлинова з проханням підтвердити відповідність П.А. Косача посаді голови Ковельсько-Володимир-Волинського з’їзду мирових посередників. ЦДІАК України, ф. 442, оп. 856, спр. 840, арк. 11 та зв.

4.– 1907 р., березня 8. – Протокол допиту Л.П. Косач. ЦДІАК України, ф. 317, оп. 7, спр. 2213, арк. 33 і зв. Автограф Л.П. Косач.

5.– 1907 р. – Метрична книга церкви Вознесіння Господнього на Деміївці в м. Києві. Під № 143 за 25 липня запис про вступ у шлюб К. В. Квітки з Л.П. Косач. ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1080, спр. 164, арк. 335 зв.-336.

6.– 1908 р., березень. – Повідомлення видавця-редактора газети «Рідний край» О.П. Косач до Київського комітету у справах друку про її станове походження, віросповідання, освіту, сімейне становище. ЦДІАК України, ф. 295, оп. 1, спр. 139, арк. 74. Автограф О.П. Косач.

7.– 1910 р. – Лист О.П. Косач (Олени Пчілки) до М.С. Грушевського з проханням надіслати Лесі Українці кошти за друк поеми «У пущі» в «Літературно-науковому віснику».ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 558, арк. 2, 4. Автограф О.П. Косач.

8.– 1912 р., квітня 3. – Відомості про проведення обшуку в квартирі О.П. Косач з даними про склад родини. ЦДІАК України, ф. 274, оп. 5, спр. 7, арк. 34 та зв. Автограф О.П. Косач.

9.– 1913 р., липня 27-30. – Вирізки з газети «Киевская мысль», присвячені похованню Л. Українки. ЦДІАК України, ф. 274, оп. 5с, спр. 13, арк. 41, 42, 46.

 

Джерело: портал Центрального державного історичного архіву України, м.Київ

 

Файли


3.png png (636.3 Kb)

9 – 1913 р., липня 27-30. – Вирізки з газети «Киевская мысль», присвячені похованню Л. Українки.jpg jpg (265.6 Kb)

8 – 1912 р., квітня 3. – Відомості про проведення обшуку в квартирі О.П. Косач з даними про склад родини.jpg jpg (279.1 Kb)

7 – 1910 р. – Лист О.П. Косач (Олени Пчілки) до М.С. Грушевського з проханням надіслати Лесі Українці кошти за друк поеми «У пущі».jpg jpg (536.1 Kb)

6 – 1908 р., березень. – Повідомлення видавця-редактора газети «Рідний край» О.П. Косач.jpg jpg (397.5 Kb)

5 – 1907 р. – Метрична книга церкви Вознесіння Господнього на Деміївці в м. Києві.jpg jpg (84 Kb)

4 – 1907 р., березня 8. – Протокол допиту Л.П. Косач.jpg jpg (122.1 Kb)

3 – Звернення заступника міністра внутрішніх справ до київського, подільського та волинського генерал-губернатора В. О. Сухомлинова .jpg jpg (314.8 Kb)

2 – 1906 р. – Довідка Київського губернського жандармського управління про благонадійність Л.П. Косач.jpg jpg (54.7 Kb)

1 –Агентурні відомості про склад родини Косачів.jpg jpg (58.3 Kb)

Коментарі