Росіяни

 

Росіяни  — східнослов'янський етнос, основне населення Російської Федерації. Нараховують близько 137 мільйонів осіб у всьому світі.
 
Велика частина росіян належить до європеоїдної раси, представленої усіма трьома своїми групами (північною, південною, перехідною), але з різкою перевагою перехідних форм. До північної групи належать північно-західні групи росіян. До перехідних форм належить більшість росіян європейської частини Російської Федерації. На Поволжі, на Уралі, у Західному Сибіру здавна утворилася контактна зона між європеоїдами та монголоїдами, причому ознаки монголоїдної раси сильніше проявляються у східному напрямку. Перші поселенці-росіяни Сибіру, що змішалися з місцевим населенням, утворили не дуже численні своєрідні групи, що відрізняються від росіян європейської частини РФ не лише у етнокультурному, але і у расовому відношенні — це камчадали, колимчани.
 
Етнонім. Українська назва від — Росія (Росіа), грецької форми «Русь». Самоназва — «русские» наприкінці XIII ст. розповсюджується на північно-східних землях поряд з топонімом «Русь», витісняючи місцеві земельні назви. На відміну від етноніма субстантива «русини» (порівн. «литвини», «мордвини», «волошини» та ін.), назва «Руські» спочатку було атрибутивом, що означало належність людини до «руського» князя чи руської землі, та згодом перетворилося на субстантив.
 
У XIV ст. константинопольським патріархатом були введені терміни Велика та Мала Росія, за аналогією з термінами «Мала Греція» (основні землі, метрополія) та «Велика Греція» (колонії), під «Малою Росією» розуміли метрополію — саме Русь (сучасну Україну), а під «Великою Росією» — північні руські землі. Відтак, значно пізніше, розповсюджується прийнята у державному діловодстві Росії у 18—19 ст. форма «великоросіяни», «великороси», на відміну від «малоросіян», «малоросів» — українців.
 
Під такою назвою росіяни відомі в російській, українській, подекуди в іншомовній науковій літературі 19 — 20 ст. В українській, польській та інших слов'янських мовах прийнята для росіян також назва «москалі» (або «московини» від Московія, Москва). З часом назва «москаль» стала вважатись росіянами образливою, причинами цього стало перейменування Московії на Російську Імперію і подальше перейменування етносу, що населяв імперію. Особливо старанно працювала на цій ниві Катерина ІІ, російська імператриця німецького походження. Також на Дону та у деяких інших місцях поширена самоназва росіян — «кацапи».
 
В Естонії поширене образливе для росіян прізвисько — тібла, яке пов'язують з використанням ненормативної лексики російськими вояками.
 
Етногенез. Російський народ в історичному розвитку утворився у значній мірі шляхом ослов'янення угро-фінських племен: мурома, меря, весь, мещера, мокша, перм, нарова та інших. Такої думки притримуються російські історики, що працювали за часів Російської імперії: К. Валишевський, М. М. Карамзін («Історія держави російської». 1803–1826 рр.), В. О. Ключевський («Курс російської історії». 1904–1910 рр.), С. М. Соловйов (Історія Росії з найдавніших часів. 1851–1879 рр.). Те, що угро-фінські племена було етнічним субстратом російського народу не заперечує і радянська наука.
 
Досить чітко визначали межі розселення росіян і західні посли: Посол Папи Римського до Імперії Чингісидів Іоан де Плано Карпіні, посол короля Франції Людовика ІХ до хана Золотої Орди Сартака Вільгельм де Рубрук. Перший відвідав двір хана Батия і столицю Імперії Каракорум у 1246 році й повернувся у Європу в 1247 році через Київ. Другий відвідав країну хана Сартака, країну хана Батия і столицю Імперії Каракорум у 1253–1254 рр. і повернувся в «землю обітованну» 1255 року.
 
Суміш угро-фінських, монгольських та татарських етнічними компонентів увійщла до етногенезу росіян, який сформувався на базі слов´янських племен радимичів і в´ятичів. Внаслідок етнічного змішування з угрофінами, а пізніше з татарами та частково з монголами, росіяни мають антропологічний тип, відмінний від києво-руського (українського). Під впливом угро-фінського мовного середовища відбулися формування фонетичної системи росіян (акання, ґекання, цокання).
 
Разом з тим постійно збільшувалася рос. етнічна територія — лише в Європі з 1 млн км² на початку 16 ст. до 2,6 млн на початку 20 ст. (без слабо заселених етнічно мішаних земель). Ще швидшим темпом зростала кількість P.: з бл. 5 млн на початку 16 ст. до 12 — 13 млн на початку 18 ст. і яких 30 — 32 млн у 1858. Швидка колонізація та часткова асиміляція різнонац. племен призвели до постання окраїнних груп рос. населення з подекуди автономістичними й опозиційними щодо рос. держ. центру тенденціями (донські й уральські козаки, сибіряки) і обширних етнічно мішаних територій на Сер. Поволжі, Уралі, в Карелії та (рос.-укр.) на сх. Передкавказзі (разом бл. 0,6 млн км²).

Найвідоміші представники


Асланов Сергій Асланов Сергій

1929 — наші дні

Дегтярьов Олександр Дегтярьов Олександр

1951 — наші дні

Юнаков Сергій Юнаков Сергій

1951 — наші дні

Петренко Олексій Петренко Олексій

1938 — наші дні

"Кому Вниз" "Кому Вниз"

1988 — наші дні

Кімельфельд Дмитро Кімельфельд Дмитро

1950 — наші дні

Ротару Софія Ротару Софія

1947 — наші дні

Крутой Ігор Крутой Ігор

1954 — наші дні

Юрков Ігор Юрков Ігор

1902 — 1929

Елагін Іван Елагін Іван

1918 — 1987

Зарубін Костянтин Зарубін Костянтин

1979 — наші дні

Буковський Сергій Буковський Сергій

1960 — наші дні

Твори