Східні поляни

 

Східні поляни - східнослов'янське плем'я, що мекало у 6-9 століттях у Центральній Наддніпрянщині.

Етимологія слова “поляни”: у широкому значенні — жителі поля, частини євразійських степів та лісостепів. Первісно так називали всі без винятку слов'янські племена, але з утворенням держави з центром у Києві, у вживанні відбулися зміни: поляками стали називати західних слов'ян, полянами — східних слов'ян, а половцями — тюркомовні племена євразійських степів.

Поляни вперше згадуються у недатованій частині «Повісті врем'яних літ»: «Поляномъ же живущимъ особЂи владЂющимъ роды своими, яже и до сея братья бяху Поляне, и живяху кождо съ родомъ своимъ на своихъ мЂстехъ, володЂюще кождо родомъ своимъ. И быша 3 брата, единому имя Кий, а другому Щекъ, а третьему Хоривъ, и сестра их ЛыбЂдь. [...] створиша городокъ, во имя брата ихъ старЂйшаго, и наркоша и Киевъ. [...] Бяхуть бо мудрЂ и смыслени, и нарицахуся Поляне, отъ нихъ же суть Поляне Кияне и до сего дни». Існують свідчення, що назва є запозиченням із західнослов'янських джерел і внесена до літопису ігуменом Києво-Печерської Лаври Никоном у ХІІ ст. Востаннє поляни згадуються у “Повісті врем'яних літ” під 994 р.

Діяльність: землеробство із застосуваням рала і плуга, скотарство, риболовлю, бортництво (лісове бджільництво), промисли та ремесла. Рівень матеріальної культури полян був високим, це було найрозвинутіше в соціально-економічному плані плем'я.

Устрій та звичаї: літописець Нестор зазначав, що поляни різко відрізнялись від сусідніх племен моральними властивостями та побутом. Характер середньостатистичного полянина був м'який та лагідний, він поважав жінок та дотримувався шлюбних обрядів. У літописі зафіксовано полян на пізній стадії розвитку, коли суспільний устрій складався з двох елементів — общинного та князівсько-дружинного, останній значно переважав.

Твори