Таври

 

Таври — плем'я невідомого походження, яке у 1 тисячолітті до н. е. заселяло гірську і підгірську частини Криму. Існує загалом дві основні гіпотези щодо походження таврів. За однієї з них, таври — нащадки кімерійців, за іншою — плем'я кавказького походження.
 
Уперше таври згадуються Геродотом ( IV. 99,100,102,103,119). Вони фігурують серед тих племен, котрі відмовилися надавати допомогу скіфам у їхній боротьбі проти Дарія
119. Після цього повідомлення скіфів, що прибули сюди царі племен стали радитися. Думки учасників розділилися: царі гелонов, будинов і савроматов прийшли до згоди й пообіцяли допомогти скіфам. Царі ж агафірсов, невров, андрофагов, а також меланхленов і таврів дали скіфам таку відповідь: "Якби ви колись не нанесли образи персам і не почали війни з ними, тоді ми порахували б ваше прохання правильним й охоче допомогли б вам. Однак ви без нашої допомоги вторглись у землю персів і володіли нею, поки божество допускало це. Тепер це ж божество на їхній стороні, і перси хочуть відплатити вам тим же. Ми ж і тоді нічим не скривдили цих людей і тепер першими зовсім не будемо ворогувати з ними. Якщо ж перси вступлять і в нашу країну й нападуть на нас, то ми не допустимо цього. Але поки ми цього не бачимо, то залишимося в нашій країні. Нам здається, що перси прийшли не проти нас, а проти своїх кривдників".
 
За Геродотом таври мешкали у гірській країні, що видається в море між Керкінітідою і Херсонесом Скелястим, тобто між Євпаторією та Керченським півостровом. Згадує варварькі звичаї цього народу - приносити в жертву богині Партенос (Діві) мореплавців, які потерпіли на морі, й загалом еллінів,захоплених у відкритому морі. Заняття таврів Геродот обмежив розбоєм та війною.
 
Звичаї. Таври приносять у жертву Діві потерпілих катастрофи мореплавців і всіх еллінів, кого захоплять у відкритому морі в такий спосіб. Спочатку вони вражають приречених дрюком по голові. Потім тіло жертви, за словами одних, скидають зі стрімчака в море, тому що святилище стоїть на крутому стрімчаку, голову ж прибивають до стовпа. Інші, погоджуючись, втім, щодо голови, затверджують, що тіло таври не скидають зі скелі, а віддають землі. Богиня, який вони приносять жертви, по їхніх власних словах, це - дочка Агамемнона Іфігенія. Із захопленими в полон ворогами таври надходять так: відрубаного голови бранців відносять у будинок, а потім, застромивши їх на довгу тичину, виставляють високо над будинком, звичайно над димоходом. Ці висячі над будинком голови є, за їхніми словами, стражами всього будинку. Живуть таври розбоєм і війною.
 
Заняття. Численні археологічні розкопи та згадки грецького історика Геродота свідчать про те, що таври займалися переважно скотарством, у долинах річок — хліборобством, а над морем — рибальством. Хоч культурно відсталі — на рівні мідяної культури (їхні сусіди мали вже залізне знаряддя), таври будували й укріпляли городи та відбивали з успіхом довший час напади ворогів, зокрема римлян. Коли сусідні з ними південні скіфи під тиском сарматів змушені були відступити у Кримські гори, дійшло до змішання таврів і скіфів, які увійшли в історію під назвою тавроскіфів. Таври дали також назву Кримському півострову, який довгий час називався Тавридою, Таврикою або Таврією.

Твори