Хозари

 

Хозари — напівкочовий тюркомовний народ, що з'явився в Південно-Східній Європі після відходу гунів (IV століття) і проіснував до XI ст.; східні сусіди східнослов'янських племен, пізніше Київської Руси.
 
Про походження хозар існують різні припущення; вони самі себе вважали близькими до болгар, огузів, аварів.
 
Основна територія, заселена хозарами, — Хозарія, охоплювала прикаспійські степи між рікою Сулаком і пониззям Дону. Головним етнічним центром хозар був приморський Дагестан, де розташовувалися їх ранні столиці.
 
Головним заняттям хозар було кочове скотарство, згодом, коли частина населення осіла, — хліборобство і торгівля. Вони часто воювали, але й торгували з Іраном, Арабським халіфатом, Візантією, пізніше Руссю.
 
Історія. У другій половині VI ст. хозари підпали під владу Західнотюркського каганату, під яким були протягом століття. Після розпаду Тюркського каганату в середині VII ст. підкорили собі частину болгар, кавказькі й слов'янські племена та створили Хозарський каганат, першу державну формацію на сході Європи. Верховним володарем Хозарського каганату був каган як релігійний зверхник, його заступником і фактичним правителем був цар-намісник.
 
Спершу у 720-их-737 році столицею Хозарського каганату було місто Семендер в північному Даґестані, а з середини VIII ст. - Ітиль над Волгою, недалеко сучасної Астрахані. Ітиль стала важливим центром міжнародної торгівлі між Сходом і Заходом, у ній були й окремі слов'янські квартали.
 
За Сестренцевичем, "Сармато-Козари, по об'єднанні своему, були так сильни й мужні, що коло 750 року допомогли візантійському імператору Констянтину V узяти гору над сарацинами. Задоволений цією перемогою, Констянтин виявив Сармато-Козарами повне свое задоволення й обіцяв їм високе своє заступництво, прозвав їх козаками, й писав до одного короля, свого сусіда, й просив його також на майбутні часи називати їх не козарами, а козаками".
 
835 року, за допомогою візантійських будівничих, на Дону збудовано укріплене місто Саркел, де було багато руських, хозарських, грецьких, іранських і середньоазійських купців.
Крім торговельного шляху між Європою й Азією, через Хозарію проходив Волзький шлях, що сполучав Арабський халіфат зі Скандинавією.
 
Найбільшого розвитку Хозарський каганат зазнав у VII ст., коли він оволодів Північним Кавказом, Приазов'ям, більшою частиною Східної Європи по Дніпро. Тоді у залежність від хозар підпали племена сіверян і полян, які платили їм данину. Хозарський каганат воював як проти арабів, так і проти Візантії. Хозари відіграли роль заборола проти арабської експансії.
 
На початку VIII ст. серед хозар північного Даґестану поселилися євреї з Ірану та Візантії, і під їх впливом частина хозар перейшла на юдаїзм, однак щойно на поч. IX ст. каган Обадія проголосив юдейську віру без Талмуда державною релігією. Близько 735 року араби з халіфату напали на Хозарський каганат і примусили провідну верству перейти на іслам. Зі свого боку Візантія пробувала насадити в Хозарії християнство; місійну подорож серед хозар відбув у 860-861 рр. Кирило-Константин. При допомозі візантійських місіонерів у Хозарському каганаті створено митрополію і 7 єпархій. На території Хозарського каганату мирно співіснували юдаїзм (провідна верства), іслам і християнство - як також і поганство, поширене і серед слов'янських племен.
 
У кінці IX ст. у причорноморські степи, контрольовані хозарами прийшли печеніги, які значно ослабили Хозарський каганат. Зі середини IX ст. сильним суперником для хозар стала Руська (Київська) держава, військові дружини якої часто проходили територією Хозарії до Каспійського моря.
 
У IX-X ст. вся політика і економіка (торгівля) Східної Європи зосереджувалася в трикутнику Візантія - Хозарський каганат - Русь. Рівновага між цими державами була порушена з ослабленням Хозарського каганату і зростанням Київської Руси.
 
За літописним описами, 862 року руське військо під проводом Аскольда і Дира визволило Київ від хозарської влади.
 
У 883-885 рр. князь Олег визволив і племена полян та сіверян з-під хозарської залежності.
 
За князя Ігоря руське військо двічі (913-914 і 943-944) переходило через Хозарію на Каспійське узбережжя, де захопило чималу здобич. У поході проти Візантії (941) князь Ігор користувався підтримкою Хозарського каганату, серед його дружинників були і хозари християнського віровизнання.
 
Похід князя Святослава Ігоревича 964-965 рр. на Хозарський каганат завдав йому, після 300-річного існування остаточного удару; були розгромлені міста Ітіль і Семендер, а Саркел, разом з північно-західною частиною (Тмутороканське князівство) - приєднано до Київської держави. Але знищення Хозарського каганату не дало для Київської держави добрих наслідків, бо вона стала жертвою постійних нападів кочових народів зі Сходу.
 
Після перемоги Святослава хозари підпали під зверхність Хорезму і стали мусульманами.
 
985 року князь Володимир Великий пішов походом на болгар та хозар і після перемоги примусив платити данину.
 
Остання літописна згадка про хозар датується 1079 роком (про їх участь у змові проти князя Олега Святославича, якого схопили в Тмуторокані й відправили у Візантію). 1083 року князь Олег, повернувшися до Тмуторокані, стратив хозар-змовників.
 
Після занепаду Хозарського каганату хозари поступово змішувалися з тюрксько-половецьким оточенням і згодом цілковито зникли.

Твори