Цигани

 

Цигани (самоназва — роми) — народ індійського походження, що живе в багатьох країнах світу. Зараз живуть в Європі, Близькому та Середньому Сході, Північній Африці та в країнах обох Америк (переважно в Латинській).
 
Циганська мова належить до індійської групи індоєвропейських мов. Однак слід зазначити, що дуже значна частина циган, якщо не більшість не говорять циганською, а послуговуються місцевими мовами або ж їх діалектами.
 
Історія поширення. Час виходу з Індії різні дослідники називають періоди від 5-7 до 10-12 століть. Після виходу з Індії цигани спершу осіли в Західній Азії і жили переважно у східній частині Візантійської імперії та закавказьких провінціях Ірану. Про це свідчать лінгвістичні дані - в циганській мові є цілий пласт запозичень з перської, грецької та вірменської мов. І навпаки відсутні запозичення з арабської, що беззаперечно спростовує колись популярну «єгипетську» теорію походження. У 13-18 століттях розселилися по Європі. З 16-17 століття з'являються в країнах Південної Америки. Після вимирання більшості індіанців від хвороб уряди Іспанії та Португалії використовували різні способи залюднення своїх величезних колоній в Америці — зокрема й примусове переселення циган.
 
У Європі появу циган вперше зафіксовано у хроніці угорського короля Андраша ІІ (1219). У Словаччині їхня поява відображена у хроніці Далиміла 1242 року. Але це були невеличкі групи циган. Масова їх поява у Чехії відома з 1399 року, коли з Австрії прибули сікапу černy. В Угорщині цигани масово з'явилися близько 1417 року, коли імператор Сигизмунд погодився видати їм охоронні грамоти. Вони прибули до Вестфалії, ганзейських міст, Швейцарії. 1419 року цигани перейшли кордони сучасної Франції, а у серпні 1427 року вперше з'явился біля брам Парижа, який перебував тоді в руках англійців. Їхній табір у Шатель-Сен-Дені протягом трьох тижнів приваблював цілі юрби допитливих.
 
Перші згадки про циган у португальських джерелах належать до XVI ст. Майже тоді ж вони з'явилися в Шотландії та Англії. Можливо, там вони привертали менше уваги, ніж на своїх попередніх стоянках, бо на Британських островах споконвіку жили кочівники «тінкери», спосіб життя яких багато в чому нагадував циганський.
 
Нашестя керделарів. Одним з найважливіших явищ циганської історії було розселення румунських циган «керделарів» (котлярів), зараз їх нащадки складають приблизно половину усіх циган світу. З пізнього середньовіччя Румунія була чи не головною «циганської» країною світу і мала значне циганське населення. Всупереч міфологічним уявленням про «вільний» народ, цигани в Румунії знаходилися в рабстві, яке було оформлене навіть юридично. І хоч частина з них тікала (саме від таких втікачів походить найбільша українізована частина наших циган «серви», що отримали назву від лат. servus (раб)), але масова міграція румунських циган розпочалася лише після скасування рабства в 60-ті роки 19 століття. Цей процес розселення отримав назву «велике нашестя керделарів». Саме тоді вони розселилися як в країнах, де вже існували циганські меншини, так і в тих, де циган до тих часів не було чи майже не було.
 
Сучасність. 8 квітня 1971 року в Лондоні відбувся установчий з'їзд Міжнародного союзу циган, в якому взяли участь представники 30 країн (відтоді 8 квітня відзначають як Міжнародний день циган).
 
Національний прапор циган: верхня частина — синя (символізує небо), нижня — зелена (символізує траву), посередині — червоне колесо (символ вічної дороги).
 
Поширеність. Кількість циган у світі припускають в межах 2-8 млн. Майже всі вони двомовні: знають свою мову і тієї країни, де оселилися. Вперше в Україні з'явилися у 15-16 ст. — спочатку в Бесарабії та в Криму. 
 
Перша письмова згадка про циган в Україні — 1501 рік (в охоронній грамоті, виданій великим литовським князем Олександром циганському ватажкові Василю). 
 
Традиційними зайняттями циган були ремесла: ковальство, столярство, лоткарство, конярство і мандрівна торгівля; інші джерела їх заробітку — музика, співи і танці, також ворожіння.
 
За релігією цигани на Наддніпрянщині були православні, в Галичині й на Закарпатті — греко-католики.
 
Цигани вирізняються своєрідним одягом, мають багатий фольклор, зокрема, у ділянці народної поезії (особливо казки), музики, танцю. Циганські мотиви мали вплив на музику й літературу, зокрема, в Україні є вони в творчості Степана Руданського, Михайла Старицького, Миколи Гоголя, Івана Франка та ін.
 
Кочівництво. Всупереч уявленням більшість циган не кочують. Дійсно, в циган є традиція кочівлі, а їх традиційні ремесла - ковальство, лудження посуду, торгівля кіньми, ворожіння сприяли переїздам з місця на місце в пошуках клієнтів. Однак насправді завжди більшість циган живе осіло, а кочівники складають лише менше частину. Часто значно меншу. Навіть в Румунії 18-19 сторіч, яка вважається еталоном циганського способу життя, кочувало дещо менше половини циган. Міф про кочових циган має два підґрунтя. По-перше, оскільки цигани складали й складають лише невеличку частку населення більшість людей ніколи не бачила циганських поселень, але майже всі бачили кочових циган. По-друге, дійсно є регіон, де цигани виключно кочували і де досі саме так живе більшість з них - це Західна і частково Центральна Європа. У часи пізнього Середньовіччя в Німеччині, Франції та Англії були прийняті закони, що забороняли циганам оселятися будь-де постійно та володіти нерухомістю, тож вести інший спосіб життя окрім кочівлі цигани просто не могли. Саме тому в західноєвропейській традиції цигани є виключно кочівниками.

Твори