Чехи

Чехи (самоназва чеши) - основне населення Чехії. Чехи проживають також у Словаччині, Україні, США, Канаді та інших країнах. У світі чехів налічується близько 11 млн., з них близько 10 млн. проживає на території Чехії.

Чехи мають свою чеську мову, яка належить до західної підгрупи, слов´янської групи індоєвропейської сім´ї мов. Писемність чехів створена на основі латинської абетки.

Етнічна батьківщина чехів. Найдавнішими мешканцями території Чехії історики вважають кельтське плем´я боїв, від імені яких країна отримала назву Богемії (Bohemia - земля боїв). Про перебування кельтів на цих землях свідчать, зокрема, назви річок Лаба, Ізера та ін. Бої були винищені або вигнані з цієї землі германськими племенами, що просувалися на південь.

Мова. Чеська мова (самоназва - četina, česk jazyk) - один з слов'янських мов, відноситься до групи західнослов'янських мов.

Фонетика10 основних голосних звуків: короткі і довгі варіанти звуків [a], [e], [i] (на письмі за історико-етимологічним причин зображується двояко: i і y), [o], [u]. Довгота голосних позначається діакритичними знаками (штрихом або гуртком) і є смислоразлічітельную: drah "дорога", drha "дорога".

Наголос силове, фіксоване на першому складі. З довготою не пов'язано, що незвично для російського слуху; в результаті може помилково здаватися, що наголос іноді падає в середину або кінець слова. (І писемність, у якій штрихи означають не наголоси, а довготу, також може збивати з пантелику.)

Голосні в чеському вимовляються чіткіше, ніж у російській, склади звучать як би окремо.

Характерні складотворної [r] та [l]: vlk "вовк", krtek "кріт", bratr "брат". При проголошенні такого стилю з'являється неясний звук, що нагадує дуже короткий російська [и] (теат [и] р). Існують цілі фрази без єдиного "справжнього" голосного: Strč prst skrz krk "просунь палець крізь горло".

Дифтонги [au], [eu], [ou] (перші два переважно в запозиченнях, останній типовий і для власне чеських слів: doubrava, houknouti, kousati).

Лексика. Як у багатьох споріднених, але розвивалися довгий час незалежно мовами, подібно звучать чеські і російські слова нерідко мають різний і навіть протилежний зміст (наприклад, čerstv - свіжий; pozor - увага; město - місто; hrad - замок; ovoce - фрукти; rodina - сім'я, і ​​інші, так звані помилкові друзі перекладача).

ПисемністьЧеська мова користується писемністю на латинській основі c численними діакритичними знаками і одним диграф (які мають статус літери) ch. На листі послідовно позначається довгота голосних (штрихи над літерами, а над u або штрих, або гурток - останній у тих випадках, коли звук [u:] утворився з давнього [o]). Літери для шиплячих та м'яких приголосних містять діакритичний знак Гачек (чеш. hček "Гачок"), в більшості випадків виглядає як "пташка" над буквою, а над літерами з вертикальною верхньою частиною (d, t) - як апостроф. Гачек над голосною e означає м'якість попередньої приголосної; зазвичай буква ě відповідає звуку, що стався зі старого загальнослов'янської ятя ( ѣ ). Літери q, w, x використовуються тільки в запозиченнях.

За зразком чеської писемності була створена досить близька до неї словацька. На початку XIX століття на чеську систему (з деякими змінами) була переведена хорватська латиниця (" гаевіца "). За чеському же зразком проектуються найпоширеніші системи латинізації деяких інших слов'янських мов: білоруської, української, російської, так само як і основні стандарти латинської транслітерації кирилиці взагалі

До середини XIX століття чеська орфографія зберігала кілька своєрідних старовинних позначень звуків, сьогодні виглядають дуже незвично:

буква j використовувалася замість для позначення довгого звуку [і];

буква g використовувалася замість j для позначення звуку [й];

буква w використовувалася замість v.

Стилістика. У стилістичному плані чеську мову представляє досить складну систему. У ній виділяються чотири рівні:

Літературна мова (spisovn četina) - письмова форма мови, кодифікована в Правилах чеської мови (Pravidla českho pravopisu) і в Словнику літературної чеської мови (Slovnk spisovn četiny). Він поповнюється словами з розмовного та общечешского мов.

Книжна мова (knin četina) - літературну мову з широким використанням застарілих слів.

Розмовна мова (hovorov četina) - усна форма літературної мови, з деякими запозиченнями з общечешского. Він, з одного боку, не має надмірно старанного, штучного шкільного чи поетичного відтінку у вимові, з іншого боку, в нього не входять мовні одиниці вульгарного мови і очевидні діалектизми.

Общечешскій мова (obecn četina) - усна форма мови, інтердіалекти або койне в Богемії і Моравії західній, частково наступна нормам Правил чеської мови. Має свої фонетичні особливості.

В даний час общечешскій інтердіалекти (obecn četina), мова повсякденного неофіційного спілкування для 2 / 3 населення Чеської Республіки, витісняє розмовний варіант літературної мови (hovorov četina) зі ЗМІ, проникає в художню літературу, де його можна знайти не тільки в мові персонажів, але і в мові автора. На думку дослідника Павичі Кулдановой, він стає так званим культурним стандартом (stv se tzv. Kulturnm standardem).

Діалекти чеської мовиЧеська мова розпадається на кілька діалектів, носії яких в цілому розуміють один одного. В даний час під впливом літературної мови кордону між діалектами стираються. Чеські діалекти

поділяються на 4 групи:

Чеські говірки (з розмовною чеським як койне)

Центральноморавская група говірок (Ганацьким);

Восточноморавская група говірок (моравсько-словацька);

Сілезькі говірки.

Прикордонні землі, що раніше населені судетськими німцями, не можна віднести до одного діалекту через різнорідності населення.

Регулюючі інституції чеської мовиЗ 1911 року регулюванням і вивченням мови займається Інститут чеської мови при Академії наук Чехії. Його завданням є проведення фундаментальних і прикладних досліджень сучасного чеської мови та її історії. Видає рекомендаційні публікації (наприклад, "Правила чеської орфографії" (Pravidla českho pravopisu), "Словник літературної чеської мови" (Slovnk spisovn četiny), "Академічний словник іншомовних слів" (Akademick slovnk cizch slov) і консультує громадськість в мовних питаннях. Міністерство освіти, молоді та фізичного виховання (Ministerstvo kolstv, mldee a tělovchovy) схвалює використання зазначених допомог при навчання чеської, особливо при навчанні чеському в школах.

Етногенез. Перші поселенці чеського походження з'явилися в українських землях ще в XIII ст. - на півночі Галицького князівства, згодом, у XIV - XV ст., вони перемістилися до Львова і кордонів Молдови.

Польський хронікар Ян Длугош згадує, що під час голоду в Чехії 1281-1282 деяке число чехів оселилося в Галицькому князівстві. За Юрія II Болеслава були в його оточенні і серед місцевої шляхти вихідці з Чехії й Моравії; одним з дорадників князя був Юрій Хотко, син Єроміра, а Хотко Отек був призначений луцьким палатином. За Володислава Опольчика прибували торгівці, ремісники, а також деякі шляхетські роди (Врани). Серед римо-католицького священства на руських землях також були чехи, у тому числі дехто з єпископів. Згодом у польському війську перебували чеські наймані «роти», головно над Дністром, що виконували там охоронну службу на польсько-молдавському кордоні (рота Кани в кін. 15 — поч. 16 ст.). Ян Чернін командував експедицією на Молдавію 1509 року. В Україні й Литві чехи були відомі як гармаші в польських залогах і замках.

Індивідуально селилися чехи в Перемишлі, Коломиї, Холмі, а головним чином у Львові, який з XV ст. став містом, яке притягало з уваги на своє господарське значення колоністів з чеських і німецьких земель. Серед львівських міщан було на той час уже кілька прізвищ з додатком «Чех», «Чеський». Один з них Ніколас Богемус побудував каплицю на честь святих Віта, Вацлава і Прокопа. У XV ст. війтом Львова був Альберт Чех Тучампський (лат. Albertus dictus Czech de Tuczamp). У результаті релігійних війн у Чехії, а зокрема після Білогорської битви, на західно-українські землі заїжджали втікачі з чесько-братської спільноти. Діяч цієї спільноти Ян Брож (лат. Brosius) разом з своїми однодумцями поселився в 1630-их pp. на Підляшші у Володаві; тут 1634 відбувся з'їзд представників чесько-братських громад Польщі й Литви, в якому брав участь Я. Коменський.

Чехи були пов'язані з українським козацтвом. За однією з гіпотез, серед організаторів козацтва був чеський князь Фрідріх Острозький (за Ф. Палацьким, В. Антоновичем); цей погляд заперечував М. Костомаров. Чеські впливи помітні в термінології козацького війська, організації табору, військовій тактиці. З козацьких старшин відомий рід Орликів (екзильний гетьман П. Орлик), який веде свій початок від чехів.

На послугах Петра І був ген. Ян Бернар Вейсбах, який брав участь у Полтавській битві. 1735 він став київським губернатором, одержав від царя великі посілості, що належали Мазепі та його старшині. На цих землях Вейсбах розвинув господарчу діяльність, зокрема в текстильній промисловості.

Культура. З незапам'ятних часів Чехія стояла на перехресті не тільки європейських доріг, але й європейських культур. Багата культурна спадщина країни і велика кількість історичних пам'яток завжди притягує сюди мандрівників та туристів з усіх куточків світу. 

Історія Чехії сходить до часу проживання кельтських племен на сучасній території цієї країни. Значне місце в чеській історії займає самий знаменитий чеський король Карл IV, що заснував в 1348 році один з найстаріших університетів світу, який і донині носить його ім'я. Про спробу реформи католицької церкви на початку XV століття, за сто років до початку цього процесу в Західній Європі, нагадують пам'ятники гуситських воєн та письмові свідчення того часу. Саме зусиллями гуситів було побудоване в Південній Чехії історичне місто Табор. Про розквіт торгівлі та багатство чеських середньовічних міст свідчать архітектурні пам'ятники Епохи Відродження. Італійський вплив помітно насамперед у Празі, Чеський ренесанс характерний не тільки для ряду замків, але й цілих міст, таких як Телч, Славоніце, Нове-Мнесто-над-Метує. Досить довгий час доля чеських земель була пов'язана з Габсбургською монархією. Безумовним позитивом правління Габсбургів став розквіт архітектури в стилі бароко. Конфлікт між раціональністю і романтизмом привів згодом до виникнення ряду будівель у стилі класицизму та ампір, а також красивих парків. 

Чехи - простий врівноважений народ, який має культурні, релігійні, політичні особливості. На це невелика держава вплинули німецька, австрійська, польська, угорська культури; ліберальні погляди співіснує тут з консервативним життєвим укладом, глобальне мислення - з націоналістичною політикою. Найпоширеніша релігія - католицизм, хоча за даними 1991 менше 40% населення називають себе католиками, а ще менше регулярно відвідує церкву. Наступна за кількістю віруючих релігія - Гуситських церква, а також ряд інших протестантських гілок, найбільша з яких - Євангельська церква чеських побратимів. У Празі - найбільша в Чеській Республіці єврейська діаспора (близько 6000), а менші спільноти знаходяться в Остраві і Брно.

На початку минулого століття в Чехію прийшли модерн і кубізм, а пізніше - функціоналізм і соціалістичний реалізм. У 1918 році виникла Чехословацька Республіка. Вільна країна стала спільною домівкою для чеської, німецької та єврейської культур. Аж до кінця XX століття тривала боротьба чеського народу за свою незалежність, яка завершилася на початку 90-х років утворенням незалежної Чеської Республіки. Чеська держава пережила злети і падіння, розквіт культури і жорстокі війни. Культура Чехії багата видатними представниками в різних галузях. У музиці це Сметана і Дворжак, у літературі - Франц Кафка, Ярослав Гашек, Мілан Кундера, Карл Чапек. Серед чеських художників найбільш відомі за кордоном Йозеф Манес, батько чеської живопису, Альфонс Муха (засновник стилю «артнуво») і Франтішек Купка. Відомі чеські собори, костьоли і замки хоча і створювалися приїзжими архітекторами (вихідцями з Італії, Німеччини, Франції), однак є уособленням національного духу, так як багато з майстрів, що приїхали до Богемії не тільки виконали архітектурні замовлення, а й знайшли тут свою другу батьківщину. Один із відомих архітекторів - Петро Парлерж (1330-1399), якого імператор Карл IV викликав з баварського містечка Гмюнде, звів у Богемії чимало кафедральних соборів, в тому числі почав будівництво собору Св. Віта і побудував знаменитий Карлів міст.

Переважна більшість мандрівників отримують величезне враження від архітектурних шедеврів Чеської Республіки, серед яких будівлі в стилях бароко, модерн, кубізм. Захоплюють і інші види і предмети мистецтв, наприклад, багато прикрашені манускрипти, релігійні скульптури, ляльковий театр.

Чеська музика включає в себе класичну, джазову, панк. Найпопулярнішим чеським композитором вважається м'ясник Антонін Дворжак. Він відомий симфонією "З Нового Світу", яку написав у США, коли читав там лекції. Чеські джазові музиканти були видатними в європейському джазі після Другої Світової війни, але все було перерване після комуністичного путчу. Клавішник Ян Хамр, який втік у США, досяг успіху в американському джаз-року 1970-х років під ім'ям Ян Хаммер. З часів Оксамитової революції джаз у Празі став дуже популярним. Похмурий індустріальний Північ, а саме Теплиця, вважається центром чеського панку.

Безсумнівно, найбільш відомий чеський письменник - Франц Кафка. Як і інші німецькомовні єврейські письменники в Празі він відігравав велику роль в літературі початку століття. Серед відомих міжнародних "сучасних" чеських письменників числяться Мілан Кундера, Іван Клима, Йозеф Скворецкі, менш відомий поет Ярослав Сіеферт, який отримав Нобелівську премію в 1984 році. Драматург Вацлав Гавел зараз працює на сцені значно більшого масштабу.

Кухня. Чеська кухня, в основному, центрально-європейська з поєднанням німецької, угорської та польської гастрономічних шкіл. М'ясо вважається основною стравою, гарніри - велика порція клецек, картоплі або рису з густим соусом, а також ретельно приготовані овочі або гаряча квашена капуста. Блюдо на швидку руку - "knedlo-zelo-vepro" (галушки, гаряча квашена капуста, печена свинина). Зазвичай до страви додають кмин, бекон, величезна кількість солі. Будьте обережні, якщо ви вегетаріанець або страждаєте від холестерину!

Чехи в Україні. Масове переселення чехів з Австро-Угорської імперії на територію України почалося ще в першій половині XVIII століття. Катерина II заселяла Крим і запросила на півострів багатьох європейців. При переїзді цариця обіцяла переселенцям дати землю. Тоді 170 чеських сімей зважилися поміняти місце проживання. Другий етап чеської колонізації в Україні розпочався в другій половині XIX ст. Після відміни кріпосного права впродовж 60-70-х років виникли перші чеські поселення, зокрема на Волині, Людгардівка, Чехівка у Подольській губернії, а в Криму - Табор-Царевич. Багато чеських поселень у цей період виникало стихійно.

З 1870 р. чеські переселенці на Волині приймали російське підданство й отримували право організовувати окремі общини та волості, російський уряд їм гарантував свободу віросповідання і звільняв на п'ять років від будь-яких платежів і податей, а також військової служби. Така політика сприяла тому, що виникли чотири чеські волості: Рівненська, Лубенська, Луцька, Купічевська. Значна маса переселенців з Чехії осідала в Житомирському, Овручському, Новоград-Волинському повітах.

У 1870-1872 pp. вихідці з Богемії закупили у поміщиків 20 тис. десятин землі в центральній частині Кримського півострова. Це стало початком заснування тут невеликих чеських колоній. Активне переселення чехів у Крим і прилеглі землі призвели до виникнення нових поселень на півдні України. Так, у Таврійській губернії з'явилася Новгородовка, а в Херсонській - с. Богемка.

Прибулі чехи були умілими господарями, займались сільським господарством, були добрими землеробством, дружньо ставились до сусідів. Але незважаючи на часткове злиття з українською культурою, чеські переселенці все ж трималися осібно і компактно мешкали у своїх селах. У кожній чеській колонії був духовий оркестр. І чеський учитель, який їхав жити і працювати на Україну, обов'язково повинен був знати музичну грамоту.

За часів Радянської влади в силу різних обставин чехи мігрували та оселялися в різних куточках України, зокрема на Одещині, Донбасі.

В теперішній час на території Україні компактно чехи проживають в наступних областях: м. Львів; Миколаївська обл., Врадіївський район, с. Богемка; Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Новогородовка (колишня колонія Чехоград); Одеська обл., Березівський р-он, с. Веселинівка; Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Мала Зубівщина; Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Миколаївка. За переписом 1989 р. в Криму проживало близько 1000 чоловік етнічних чехів (тих, у кого по батьківській і материнській лінії батьки - чехи). До цього числа не увійшли чехи від змішаних шлюбів. На Кримському півострові компактно чехи проживають в с. Лобанове (Джанкойський район, колишня Богемка) і в с. Олександрівка (Красногвардійський район). З цих двох місць, колишніх колоній, вони переселялися в інші кримські міста і села. У містах найбільш значне число чехів проживає в Сімферополі і у Джанкої.

З проголошенням незалежності України, чеські громади в різних регіонах розпочали створювати свої товариства. Так у 1993 році було засноване Кримське культурно-просвітницьке товариство чехів "Влтава".  У 2000 році в Одесі було створено національно-культурне товариство «Чеська родина», яка об’єднала етнічних чехів. Створені культурні товариства чехів на Волині та Донбасі. Чеське товариство Донбасу об’єднало не тільки етнічних чехів Донецької області, а окремих людей, які проживають в інших областях України.

Цими громадськими організаціями ведеться робота по відродженню національної культури, зміцнюються зв'язки з чехами України, налагоджуються тісні зв’язки з Центром гуманітарної допомоги у Празі.

З ініціативи чеських товариств в Україні проводиться Всеукраїнський фольклорний фестиваль чеської культури «Чехи України», який вже відбувся у Києві, Одесі, Джанкої, Луцьку. Фестивалі збирають до 250 учасників, у рамках їх роботи проводяться круглі столи і засідання де обговорюються питання розвитку чеської культури в Україні, історія чехів України та сучасні проблеми.

У 18-19 вв. на українських землях були відомі чеські музиканти, які з своїми капелами (hudby) мандрували від міста до міста. Уславилися цією діяльністю Я. Прач, А. бдлічка і Я. Ландвара. Постійно приїжджали в Україну купці, ремісники, а до Галичини і Буковини як австрійські службовці. Популярними були чеські бровари.

Значна кількість чехів приїхала в Україну у 60-70 х роках XIX ст.. у пошуках праці. Царський уряд, зацікавлений у розвитку промисловості Південно-Західного краю, запропонував їм низку пільг: їх звільняли від податків і військової повинності, вони мали адміністративне самоврядування тощо. 

У 1860-х рр. чехи почали селитися в Україні цілими колоніями. Це була хліборобська еміграція, головним чином на Волині. У Рівному створено спеціальну комісію для поселення, які на вигідних умовах після скасування кріпацтва купували поміщицьку землю, найбільші з них у Лубенському, згодом Луцькому, Острозькому, Житомирському та Володимирському повітах, а також на Херсонщині, в Таври і на Кубані. Головні поселеннями були села: Людгардівка (1863) на Волині, Чехівка на Поділлі, а в Криму — Табір, Богемка, Царевич, біля Мелітополя с. Чехоград. 1870 царський уряд дозволив чехам приймати російське підданство. Вони записувалися до селянського стану і підлягали місцевій адміністрації, могли зараховувати себе до існуючих або творити свої власні волості. Так утворено 4 чеські волості: Рівненську, Лубенську, Луцьку і Купичівську; інші чеські поселення належали до українських волостей. Чотири такі волості мали власні школи. У 70- х рр. XIX ст. існувало вже 17 шкіл, підпорядкованих волосним управлінням, але 1891р. царський уряд ці чеські волості розформував.

Отже, всіх чеських поселень було близько 130, а чисельність чехів доходило на поч. ХХст. до 65000, наприклад, тільки у Волинській губернії проживало 27670 чехів. Майже всі чехи прийняли православну віру , але частина з них залишилася протестантами (чеські брати). Довший час чеські поселення зберігали свій характер, хоч перебрали деякі риси побуту українського оточення; у містах асимілювалися скоріше. Завдяки добрій сільськогосподарській техніці і методам хліборобства чехи ставали заможними, мали свої школи, пресу, товариства і кооперативи; з Чехії спроваджували сільського-господарські машини. Організацією і технікою господарства чеська меншина впливали на сусідніх українців.

 

Найвідоміші представники


Твори