Козловський Іван

1900 — 1993

Іван Семенович Козловский 
(1900—1993)

Історія української музики багата іменами славетних співаків – Б.Гмиря, О.Солов’яненко, М.Ворвулєв, М.Литвиненко-Вольгемут, О.Петрусенко, А.Азрікан, Д.Гнатюк... Проте навіть на цьому зірковому тлі особливим теплим і ніжним світлом виблискує постать Івана Семеновича Козловського. Незвичайного неповторного співака й теплої відкритої людини. В Україні завжди було багато співаків з унікальними голосовими даними, але тільки лічені постаті здобували світове визнання.


Іван Козловський один із тих унікальних постатей, які йдуть непрямими шляхами, але в кінці життя можуть повторити Шевченкове: “у нас нема зерна неправди за собою”... Попри час, попри складні біографічні обставини, попри звичну заздрість і підступи...


Він народився неподалік Білої Церкви, в селі Мар’янівці. Коли хлопчику виповнилося 8 років його прийняли співаком у Михайлівський Златоверхий монастир, де він вчився й співав у хорі впродовж десяти років. У монастирі він жив не один, а разом із братом Федором, що теж став відомим співаком. У 1919-му Федір Козловський разом із хором Кошиця виїхав на гастролі Європи, але після окупації України більшовиками відмовився, як і всі інші члени хору, повертатися в Україну (Федір Семенович скінчив свої дні священиком поблизу Нью-Йорка).


Чомусь здається, що саме це неповернення брата й штовхнуло 19-річного юнака до “нерозумного” на перший погляд кроку: Іван Козловський відразу після закінчення Київського музично-драматичного інституту, де він навчався на курсі Олени Муравйової, йде служити в Червону армію. Пізніше це юнацьке рішення врятувало Козловського від репресій, хоча за радянських часів він і вважався “невиїзним” (як не як, а брат таки за кордоном).


Служив І.Козловський в інженерних військах в Полтаві. Слава про незвичайний голос червоноармійця швидко поширилася містом і одного разу адміністрація місцевого оперного театру запросила співака підмінити хворого артиста в опері Ш. Гуно «Фауст». Учасник того спектаклю відомий співак Платон Цесевич, почувши й побачивши молодого артиста пророкував йому велике майбутнє. З того часу Козловський часто співав на сцені Полтавської опери.


Після закінчення служби в 1923-му І.Козловський на запрошення дирекції Харківської опери переїжджає до української столиці. Саме в Харкові він знайомиться з режисерами Миколою Боголюбовим та Олександром Альтшулером, співаками Марією Литвиненко-Вольгемут та Михайлом Сабініним. Людьми, спілкування з якими значно розширює доволі обмежене коло контактів молодої людини. Там же, в Харкові, Козловський бере участь у спектаклі «Наталка Полтавка» Харківського народного театру, в якому одну з ролей зіграв сам Панас Карпович Саксаганський. Козловський грає Петра. В іншій виставі цього ж творчого колективу — «Запорожець за Дунаєм» — Саксаганський виконував роль Карася, а Козловський — Андрія. Згодом Панас Карпович подарував молодому Козловському фотографію з написом: «Західна культура значима, цікава, але прославляйте слов’янську нашу культуру, глибоку за думкою, виразну за формою». Власне кажучи, саме цей вислів корифея і став своєрідним девізом усього творчого життя Івана Семеновича.


Той драматичний вишкіл, який здобув ще зовсім юний Козловський, пізніше став талановитому співакові у великій пригоді – всі критики одностайно відзначали виразний драматизм виконання Козловським оперних партій і, особливо, пісень та романсів.


Коли директора Харківської опери Бориса Арканова було призначено керувати Свердловською (нині місто Єкатеринбург) оперою, Іван Семенович не зміг відмовитися від пропозиції й далі працювати з людиною, яка була одним із найбільших його вчителів. Вдячність та людяність, властиві його натурі, виявилися й у цьому виборі молодого співака, адже далеко не кожен здатен відмовитися від спокуси в молодому віці дебютувати на сцені Ленінградського театру опери та балету (колишньої Маріїнки), куди Козловського наполегливо кликали, пропонуючи будь-яку партію з репертуару театру. «Я зв’язаний моральним зобов’язанням з Аркановим, який свого часу дав мені можливість стати солістом Харківської опери,» - відповів Іван Семенович на настійливі запросини столичного театру.
Проте, все що не діється – на краще. Саме на уральській сцені молодий співак став зіркою. На відкуп Козловського був відданий увесь провідний тенорний репертуар: ліричний, меццо-характерний й навіть лірико-драматичний. Менш ніж за рік співак підкорив вимогливого уральського слухача, й усі вистави за його участю проходили з обов’язковим аншлагом.


«Периферійні театри, — говорив пізніше митець, — пробуджують творчість, дають більший простір, навіть спонукають до дерзання, що і в творчому відношенні дуже корисно, й окуповується у майбутньому в самому позитивному розумінні… Щоправда, існує небезпека захльостування пересічністю... Мене обминула ця доля, бо на моєму шляху зустрілися люди, які не занижували, а виховували смак, підтримували прагнення постійного неспокою та професійного росту. Я завжди з вдячністю згадую Полтаву, Харків, Свердловськ».


Восени 1925 р. на афішах філії Большого театру в Москві вперше було надруковане ім’я Івана Семеновича Козловського. Він прийшов туди яскравою зіркою і більше 40 років зберігав статус зірки першої величини однієї з найпрестижніших оперних сцен світу.


Український репертуар Івана Козловського Партія Андрія в опері С.Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм".
• Партія Петра в опері М.Лисенка "Наталка Полтавка".
• Партія Левка в опері М.Лисенка "Утоплена".
• Партія Андрія в опері М.Аркаса "Катерина".
• Партія Йонтека в опері "Галька" С.Монюшка українською мовою. (Харків, 1924).
• Дует Оксани і Андрія з 2-ї дії опери "Запорожець за Дунаєм" (із З.Гайдай).
• Арія Андрія з хором з 3-ї дії опери "Запорожець за Дунаєм" ("Блаженний день, блаженний час"). Запис вистави Київського ТОБ 1950 р.
• Сонце низенько. (Пісня Петра з опери М.Лисенка "Наталка Полтавка")
• Сонце низенько, вечір близенько. (Пісня Петра з опери М.Лисенка "Наталка Полтавка"). У супроводі Державної капели бандуристів УРСР.
• Ой, я нещасний. (Пісня Петра з опери М.Лисенка "Наталка Полтавка").
• Монолог і пісня Петра ("Ой не шуми, луже") з опери М.Лисенка "Наталка Полтавка". Запис вистави Київського державного театру опери та балету. Диригент Б.Чистяков. 1951 р.
• Фінальна пісня Петра з хором ("Де згода в сімействі") з опери М.Лисенка "Наталка Полтавка". (Нове рішення фіналу опери, якого немає в канонічному варіанті, і яке І.С. запропонував у 1971 р. під час московських гастролей Полтавського державного українського музично-драматичного театру ім. М.В.Гоголя, у виставах якого Козловський брав участь).
• Реве та стогне Дніпр широкий. (Слова Т.Шевченка, муз. Д.Крижанівського). Акомпанує на гітарі Олександр Іванов-Крамськой.
• Мені однаково. (Слова Т.Шевченка, музика М.Лисенка). Оркестр Большого театра СССР.
• І широкую долину. (Слова Т.Шевченка, музика М.Лисенка). Дует з О.Басистюк. М.Фіхтенгольц (скрипка), В.Симон (віолончель), Н.Вальтер (фортепіано).
• Скажи мені правду. (Українська народна пісня). Дует з О.Басистюк. А.Корнеев (флейта), Л.Снєгирьова (арфа), М.Мунтян (челеста).
• Огні горять, музика грає. (Слова Т.Шевченка, музика М.Лисенка). Оркестр Большого театра СССР.
• По садочку хожу. (Українська народна пісня).
• Дивлюсь я на небо. (Слова М.Петренка, муз. Л.Александрової).
• Українські народні колядки у виконанні І.С.Козловського:
• Іде звізда чудна.
• Ірод-цар.
• Добрий вечір (з Є.Охотніковою та Л.Олешковичем).
• Нова рада (з Р. та К.Лісіциан).
• По всьому світу (з Р. та К.Лісіциан).
• Чорнії брови, карії очі. (Слова К.Думитрашка, муз. Д.Бонковського).
• Ой, зійди, зійди, ясен місяцю. (Українська народна пісня).
• Їхав козак на війноньку. З оркестром Московської держфілармонії;
• Засвистали козаченьки. (Українська народна пісня; приписується напівлегендарній співачці та поетесі Марусі, або Марії Гордіївні, Чурай, що жила в Полтаві в середині 17 ст.).
• Зозуля кувала.
• Гуляв чумак на риночку. (Українська народна пісня).
• Ой, у полі озерце. (Українська народна пісня).
• Коли розлучаються двоє. (Слова Г.Гейне, укр. переклад М.Славінського, муз. М.Лисенка). Дует, три варіанти – із М.Гришком, Ан. Івановим та Б.Гмирею. Відповідно записи 1935, 1950 та 1957 р.
• Де ти бродиш, моя доле. (Муз. Марка Кропивницького, обробка для голосу і ф-но В.Заремби.)
• Я другої не любив, та й любить не буду.
• Ой, у полі криниченька.
• Без тебе, Олесю.
• Стоїть гора високая. (Слова Л.Глібова, музика народна).
• Гей, на високій полонині.
• У бесіді з другима.
• На місточку. (Муз. А.Філіпенка, сл. Г.Бойка).
• Соловейко.
• Перепілка.
• Сусідко.
• Глибока кирниця.
• Ой, чий то кінь стоїть.
• Несе Галя воду.
• Не щебечи, соловейку.
• Ой, у полі вітер віє. (Українська народна пісня). Дует з Б.Гмирею.
• Повій, вітре на Вкраїну. (Слова С.Руданського, муз. Л.Александрової).
• Київські каштани.
• Ой, зійди, зійди, ясен місяцю.
• Чуєш, брате мій. (Слова Б.Лепкого, муз. народна).
• Ой, дівчино, шумить гай. (Українська народна пісня). Тріо з Г.Ковальовою та Д.Кадніковим.
• Не стелись, барвінку. (Слова В.Сосюри, муз. О.Зноско-Боровського). З квартетом ім. М.Лисенка.
• Попід яром річка. (Слова М.Гірника, муз. Ю.Єлевтерова). З квартетом ім. М.Лисенка.
Лауреат Державної премії СРСР 1941, 1949 рр. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка 1990 р.

Доступні матеріали:
Вера... Надежда... Любовь... (фильм о Иване Козловском)
Орфей з Мар'янівки (фільм про Івана Козловського)
Пісні в дуеті з Борисом Гмирею
Благослови, душе моя, Господа
Сонце низенько

Видання та твори


Коментарі