Василевський Пантелеймон

1922 — наші дні

Василевський Пантелеймон

(1922-?)

Письменник

Пантелеймон Василевський народився 1922 року на Хмельниччині. Пам’ятає, як у 1932-1933 роках навчався у третьому класі. Всього було 33 учні. Учителем був Павло Степанович Римар – “дідусь Павлусь”, як його кликали у селі.

Уже з середини жовтня 1932 року діти приходили до школи голодними. Зазвичай до торбинки школяра клали по половинці печеного кормового буряка і кілька бубок вареної квасолі.

Голод чимдалі змітав зі світу дітей. До школи їх щодня приходило менше й менше. Під кінець березня 1933 року школу закрили, радше вона самозакрилася. Діти ж бо мерли по кілька день у день…

“З голоду небавом помер і “дідусь Павлусь”, – каже Пантелеймон Василевський. – Село, само конаючи, якось-то спромоглося без влади на простеньку труну, шануючи пам’ять довголітнього вчителя. Усіх померлих голодників звозили поспіль до старих окопів, присипаючи шар за шаром вапном і землею…. Ми, решта тих, хто опух від голоду, спромоглися почовгати по болоті до убогої хатки “дідуся Павлуся” помолитися за упокій його щирої душі. Поховали вчителя поруч з могилкою його найкращого учня, мого зведеного братика Владчика. Над селом, уже напівмертвим, сяяло весняне сонце… На календарі виднілося третє число квітня 1933 року… В душах ще животіючих селян жевріло тепло, хоч і без радості, першого дня Воскресіння Христового – Великдень! У похоронному гурті одне одному спроквола віншувало: “Христос воскрес!” – “Воістину воскрес!”, понуро розходячись по своїх оселях з надіями ще якось-то вижити… Напевно, не судилося багатьом…”.

Батьки, полишивши всі пожитки, втекли з сином до Росії, врятувавши його від голодної смерті.

Восени 1933 року однокласник Пантелеймона Василевського Тодось Осадчук писав з села, коли там голод уже вщух, що з їхнього класу – 33 учнів – померло з голоду двадцять двоє…

Джерело

На сайті доступні твори:
Алгебра геноциду

Видання та твори


 Алгебра геноциду Алгебра геноциду

Василевський Пантелеймон

Коментарі