Черемшина Марко

1874 — 1927

Черемшина Марко
(1874-1949)
письменник

Марко Черемшина народився 13 червня 1874 року в селі Кобаках Косовського району Івано-Франківської області в селянській сім’ї. Коли в 1889 році Марко закінчив школу, батько віддав його в «науку» до гімназії в м.Коломию. Гімназія зустріла селянського хлопця непривітно. Навчання велося тут польською мовою, якої він зовсім не знав. Але незабаром він опанував польську мову і вийшов у число кращих учнів. Марко розумів, що батькам не легко було його вчити, і тому намагався виправдати їхні надії. Він виявляв жвавий інтерес до сучасного літературного життя на Буковині і Галичині. В 1896 році майбутній письменник закінчив гімназію і цього ж року поїхав до Відня, щоб здобути професію лікаря. Оскільки на медичному факультеті університету була дуже висока плата за навчання, він відмовився від свого наміру і вступив на юридичний факультет. В університеті він повністю віддає себе літературній і культурно-громадській діяльності.


З 1896 року в чернівецькій українській газеті «Буковина» починають з’являтися перші твори молодого письменника – оповідання, поезії в прозі, художні переклади.


У 1897 році Марко Черемшина зустрівся з Іваном Франком, який став його першим літературним редактором. В 1899 році у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник» було вміщено оповідання «Святий Николай у гарті» та «Хіба даруймо воду», які одразу засвідчили народження талановитого й оригінального письменника. Протягом двох років М.Черемшина написав ряд оповідань на тему гуцульського життя. В 1901 році вони вийшли у Чернівцях окремою книжкою під назвою «Карби». Ця невелика книжечка одразу висунула його на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття.


Після виходу «Карбів» у літературній творчості Черемшини настала перерва. У 1901 році він закінчив навчання в університеті, а тільки у 1906 році одержав диплом. Спочатку він проходив фахову практику у Відні, а з жовтня 1906 року перебрався до м. Ділятина, де працював адвокатом шість років. У 1912 році він відкрив власну адвокатську канцелярію в м. Снятині і тут залишився до кінця життя.


В роки першої світової війни М.Черемшина жив у рідному селі Кобаки, яке опинилося в зоні найзапеклішів боїв. На власні очі письменник спостерігав жахливі картини того жорстокого часу. Побачене і пережите незабаром він відобразив в новелах про війну. Десь невдовзі після закінчення світової війни письменник повернувся до Снятина.


В 1925 році виходить у Києві збірка новел «Село вигибає», до якої увійшли нові переклади і оповідання. Окрилений успіхом, Черемшина активно займається літературною творчістю, готує нову книжку до видання. Але раптова смерть 25 квітня 1927 року обірвала всі його творчі плани. Нові дві збірки оповідань в двох книгах вийшли у видавництві «Книгоспілка» в 1929 році уже посмертно. На вшанування пам’яті письменника, 17 липня 1949 року у м.Снятині відкрився літературно-меморіальний музей Марка Черемшини.
джерело

На сайті доступні твори:
Сльоза
Зеров Микола. Від Куліша до Винниченка
Посвяти Василеві Стефанику. Ранні твори. Переклади. Літературно-критичні виступи. Спогади. Автобіографія. Листи

Видання та твори


Коментарі