Забіла Віктор

1808 — 1869

Забіла Віктор Миколайович
(1808 - 1869)
Поет

Народився 1808р. на хуторі Кукуріківщина, тепер с. Забілівщина Борзнянського р-ну Чернігівської області, в сім'ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько-старшинського роду. Навчався в 1822 — 1825 рр. в Ніжинській гімназії вищих наук. В 1825 — 1834 рр. служив у війську. Вийшов у відставку в чині поручика, решту життя провів на своєму хуторі поблизу Борзни.

В. Забіла дружив з Т. Шевченком, зустрічався з ним під час приїздів поета на Україну — в Качанівці, Мойсівці, Києві. Взимку 1847р. Т. Шевченко деякий час жив на х. Кукуріківщині, намалював портрет Забіли. У повісті «Капитанша» Т. Шевченко з симпатією зобразив його під іменем Віктора Олександровича. Його вірші, відібрані жандармами у Т. Шевченка при арешті 1847р., в протоколі допиту названо пасквільними. Брав участь у похороні Т. Шевченка і впорядкуванні його могили.

Вірші почав писати в середині 30-х pp., але тільки деякі з них надруковані за життя поета. Три його вірші опублікував Є. Гребінка 1841р. в альманасі «Ластівка». Видрукована на початку 40-х pp. збірка з невідомих причин не дійшла до читача (єдиний примірник, без титульної сторінки, виявив 1936р. літературознавець Є. Кирилюк). Прижиттєвими публікаціями Забіли є два вірші, надруковані 1857р. в «Черниговских губернских ведомостях». Повну збірку творів — «Співи крізь сльози» видано 1906р. у Львові заходами І. Франка. Тим часом вірші поета були добре відомі в народі, поширювались у рукописних збірках, виконувались як народні пісні, наприклад, «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку», покладені на музику М. Глинкою. До своїх віршів «Не плач, дівчино», «Голуб», «Човник» та ін. Забіла сам створив мелодії. Джерелом глибокого ліризму його поезії є народна пісня з її образним і мовним багатством. У багатьох віршах («Зовсім світ перевернувся», «Маруся», «Сирота» та ін.) поет порушував тему соціальної нерівності. Йому належать також гумористичні вірші, що є обробкою народних оповідань у бурлескному стилі («Остап і чорт», «Весілля»), твори на побутову та історичну тематику, послання знайомим.

Помер поет в листопаді 1869р. в м. Борзна.

І. Франко відзначав помітний внесок В. Забіли у розвиток української поезії і ставив його в ряд найталановитіших сучасників Т. Шевченка.

джерело

На сайті доступні твори:
Будяк
Голуб
До коня
До невірної
Кохання
Маруся
Осінній вітер
Палій
Пісня («Не плач, дівчино…»)
Пісня («Послухате мою пісню…»)
Пугач
Розлука
Сирота
Соловей
Сорока
Туга серця
Гуде вітер вельми в полі!…
Два вже літа скоро пройде…
Нащо, тату, ти покинув…
От і празника діждались…
Ох, коли б хто знав, як тяжко…
Повз двір, де мила живе…
Повіяли вітри буйні…
Сидів я над річкою…
Публікація в поетичній антології "Українська муза"
Пісні на слова Віктора Забіли виконує Михайло Петренко

Видання та твори


Забіла В.Голуб Забіла В.Голуб

Забіла Віктор

Забіла В.До коня Забіла В.До коня

Забіла Віктор

Забіла В.До невірної Забіла В.До невірної

Забіла Віктор

Забіла В.Кохання Забіла В.Кохання

Забіла Віктор

Коментарі