Олійник Борис

1935 — наші дні

Олійник Борис Ілліч
(Нар. 22 жовтня 1935)
Поет, політичний та громадський діяч

Герой України (2005), кавалер орденів князя Ярослава Мудрого V (1995) та IV (1999) ступенів, Миколи Чудотворця (2002 ), Нестора-Літописця І ступеня (2006), дійсний член Національної Академії Наук України

Борис Ілліч Олійник народився у с.Зачепилівка (Новосанжарський район, Полтавська область). У 1953 р. вступив на факультет журналістики Київського держуніверситету, який закінчив у 1958-му. Того ж року став завідувачем відділу республіканської газети “Молодь України”. Працював у журналах “Ранок” (1962–1973), “Дніпро”, "Вітчизна" (1974–1991), видавництві “Дніпро”.  1976–1991 – секретар Спілки письменників України та СРСР.

З 1980 до 1991 року обирався депутатом Верховної Ради УРСР 10-го і 11-го скликань, головою Комісії Верховної Ради з питань освіти і культури. У 1981 р. нагороджений ювілейною медаллю Всесвітньої Ради Миру. З 1989 до 1991 року – голова Комісії зв’язків ВР СРСР з громадськістю, віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР. Після здобуття Україною незалежності – народний депутат Верховної Ради України чотирьох скликань (1992–2006). За цей час обіймав посади провідного наукового співробітника Інституту національних відносин і політології АН України, голови Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї Ради Європи, віце-президента Парламентської Асамблеї Ради Європи, голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах і зв’язках з СНД.

Побував майже у всіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, а також Боснії-Герцеговини, про що розповів в есеях “Два роки в Кремлі” (“Князь тьми”), “Хто і з якою метою сатанізує сербів?” (вийшло окремою книгою українською і сербською мовами в Югославії у 1996 р.), “Хто наступний?” (розкрив істинні наміри агресивного блоку НАТО щодо Сербії; матеріали на захист сербів і чорногорців опублікував в українській, російській і югославській пресі), пережив карабахський полон.

У травні–червні 1986 року одним із перших відвідав Чорнобиль, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в “Литературной газете” (Москва) – “Випробування Чорнобилем”, в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців. У 1987 році нагороджений грамотою “Учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС”.

Борис Олійник сприяв зупиненню будівництва промвузла у Каневі, що загрожувало могилі Т.Г.Шевченка, активно виступив проти зведення моста через Хортицю, був одним із тих, хто через пресу заблокував будівництво АЕС в Криму та під Чигирином і каналу "Дунай-Дніпро". З 1992 р. – академік Української екологічної академії наук. У 1995 р. Борису Іллічу присвоєно звання “Почесний громадянин Канева”, а в 2002 р. – “Почесний громадянин міста Києва”.

Ще у 1988 р. на державному рівні заговорив про Голодомор в Україні, запропонував створити “Білу книгу” про події 1932–1933 років.

Один із фундаторів і голова Українського фонду культури, співголова Форуму слов’янських народів. У 1987 р. обраний дійсним членом Міжнародної слов’янської академії. Сприяв переданню Києво-Могилянській академії її приміщень, які займало військо-політичне училище.

Борис Олійник – автор понад 40 книг віршів, есеїв, статей, які друкувалися в Україні, республіках СРСР, перекладалися російською, чеською, словацькою, болгарською, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами.

Лауреат премії імені М.Островського (1963 ), Державної премії СРСР (1975), Державної премії України імені Т.Г.Шевченка (1983), міжнародних премій імені Сковороди (1994), “Дружба” (1997), всеюгославської премії “Рицарське перо” (1998), міжнародної премії імені Давида Гурамішвілі (1999), міжнародної премії імені Шолохова (2001), премії імені В.І.Вернадського Фонду “Україна – ХХ століття”.

джерело

Володимир Моренець: "[Його поеми й вірші треба читати] непоспіхом, бо розміреним і глибоким є дихання цієї поезії, що увібрала в себе мудру задуму землі, її шорстку справжність, горду силу, і пам'ять, і доброту. Тихі води і ясні зорі, сонячні овиди і вербова сутінь, шепіт курганів і суворе мовчання могил, пісня з-за гори і гуркіт реактивних двигунів озиваються в ній голосом давнім і новим — великим досвідом народу в його історичному бутті. Є в ній розважливий спокій, з яким тече між пологими і крутими берегами Дніпро, пробивається до сонця паросток, земля вбирає сніг напровесні, а хлібороб порає ниву. Бо велика праця вимагає зосередженості й терпіння, бо істина відкривається тільки наполегливому розуму і чуйному серцю".

Щодо сучасної культурно-політичної ситуації Борис Олійник у публічному інтерв'ю, яке відбулося у Національному музеї Тараса Шевченка, зауважує, що в українському характері виявляється або козацька відвага, визнана світом, або намагання "хитрячка" пройти сухим між крапель дощу, проте просто пересидіти несприятливий час не вдасться, і досить вже плачу.  А потім  резюмує: "Я – безнадійний оптиміст". І ще, за словами поета, буде повернення до книг, до щирого спілкування.

На сайті доступно:
Відлуння десятиліть
З окупаційного зошита (публікація у часописі "Київська Русь")
Прийшлі
Нові твори
Антологія польської поезії у 2 томах (за ред. Б.Олійника)
Від коріння, з первоцвіту (Б. Олійник)
Вибране

Тарас Шевченко. Заповіт
Поет і княжна

Видання та твори


Тарас Шевченко. Заповіт/ 1992-1997 Тарас Шевченко. Заповіт/ 1992-1997

Клименко Станіслав, Дзюба Іван, Олійник Борис, Ступка Богдан, Наум Наталія, Шевченко Тарас

Мати Мати

Карабиць Іван, Олійник Борис

Олійник Б. Нові твори Олійник Б. Нові твори

Олійник Борис

Олійник Б. Вибране Олійник Б. Вибране

Олійник Борис

Літературний вечір Бориса Олійника Літературний вечір Бориса Олійника

Олійник Борис, Стус Дмитро

Вечір пам'яті Василя Стуса Вечір пам'яті Василя Стуса

Стус Василь, Стус Дмитро, Сестри Тельнюк, Мороз Сергій, Олійник Борис, Семисал Роман, Шовкошитний Володимир

Коментарі