Лавріненко Юрій

1905 — 1987

Лавріненко Юрій Андріанович (Юрій Дивнич)
(3 травня 1905 - 14 грудня 1987)
Літературознавець, публіцист, есеїст, критик, редактор, дослідник «Розстріляного відродження»

Лавріненко Юрій Андріянович — (псевдонім — Юрій Дивнич) народився 3 травня 1905 року у с. Хижинцях Лисянського району. Навчався в Уманському агротехнікумі. В Умані прилучився до літературного життя.

Умань 1920-х років була епіцентром багатьох значних і бурхливих подій, у тому числі й культурологічних. Там гастролював театр Леся Курбаса, працювали драмгуртки, філії літоб'єднань. До наймасовішої з них — «плужанської» прилучився Ю. Лавріненко став членом літературної організації «Плуг». Тут освоїв майбутній критик ази літературної роботи.

У 1926 році Лавріненко став студентом літературного факультету Харківського університету. Після закінчення університету в 1930 році став аспірантом Харківського науково-дослідного інституту ім. Т.Шевченка. В той же час пише літературознавчі праці «Василь Елан-Блакитний» (1929), «Василь Чумак» (1930), «Творчість Павла Тичини» (1930).

Критична позиція Ю. Лавріненка щодо монополії в літературі стилю соцреалізму викликала підстави для його переслідування. У 1934 році Лавріненка заарештували й засудили на п'ять років заслання до Норильська. Після відбуття терміну заслання він вибрав місцем життя м. Нальчик, там одружився і вже в роки війни пробрався до Києва, згодом до Львова.

З 1944 року Ю. Лавріненко жив в Австрії, потім в США, де важко входив в ритм і цінності американського життя. До того ж прогресувала хвороба, останні роки Лавріненко доживав зовсім калікою. Тим більшу повагу викликає дух ученого-патріота.

В 1950-х роках Ю. Лавріненко пише ряд публіцистичних праць, укладає антологію «Розстріляне відродження». Він написав десятки досліджень про письменників-сучасників: М. Рильського, М. Семенка, Т. Осьмачку, Є. Маланюка, І. Сенченка, М. Бажана. Найбільше ж творчої уваги приділив П. Тичині, написавши дві ґрунтовні праці «На шляхах клярнетизму» (1977) і «Павло Тичина і його поема про Сковороду на тлі епохи». Загалом же бібліографія Лавріненкових творів складає майже триста позицій.

У 1959 році у Парижі побачила світ найголовніша праця Ю. Лавріненка — антологія «Розстріляне відродження». Це видання нелегально поширювалося в Україні в 60-х роках і справило значний вплив на формування світогляду шестидесятників. Понад тридцять літ книга, як і інші його праці, навіть не згадувалися в Україні і тільки останні роки вони почали активно «працювати».

З 1950 року і до смерті 14 грудня 1987 року Ю. Лавріненко жив у Нью-Йорку. Брав активну участь у створенні Об'єднання українських письменників (ОУП) «Слово». В 1986 році за свою працю був нагороджений премією Фундації Антоновичів.

Похорений на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

джерело

На сайті доступні твори:
Лірика і ліричний епос Максима Рильського
Усмішки Остапа Вишні
Розстріляне відродження
Вістка 13 травня 1933 — Юрій Лавріненко

Видання та твори


Розстріляне відродження Розстріляне відродження

Лавріненко Юрій

Усмішки Остапа Вишні Усмішки Остапа Вишні

Лавріненко Юрій

Листи до Юрія Лавріненка Листи до Юрія Лавріненка

Костецький Ігор, Лавріненко Юрій

Біографія Миколи Бажана Біографія Миколи Бажана

Лавріненко Юрій, Бажан Микола

Коментарі