Ірчан Мирослав (Андрій Баб'юк)

1897 — 1937

Мирослав Ірчан (справж. прізв., ім’я та по батькові — Бабюк Андрій Дмитрович; (14.07.1897 — 03.11.1937)
Письменник, публіцист, перекладач, літературознавець, історик, видавець

Народився в селянській сім’ї. Навчався в коломийській гімназії; у 1914 р. закінчив учительську семінарію у Львові. Під час Першої світової війни служив у Легіоні Українських січових стрільців, редагував газету «Стрілець». У 1920 р. вступив до лав КП (б) У; разом із 1-ю Галицькою бригадою перейшов на бік Червоної армії; був комісаром агітпоїзда, редагував фронтову газету «Більшовик». У 1921 р. переїхав до Києва; у 1921—1922 рр. читав лекції у школі червоних старшин, редагував журнал «Галицький комуніст». У 1922—1923 рр. жив у Празі, навчався в Карловому університеті. У 1923 р. виїхав до Канади, де редагував журнали «Робітниця» і «Світ молоді», був секретарем Заокеанської філії Спілки пролетарських письменників «Гарт». П’ять років перебування за океаном принесли йому славу прогресивного журналіста.
У 1929 р. повернувся в Україну (м. Харків), очолював літературне об’єднання «Західна Україна», редагував його однойменний журнал і журнал «Сільський театр». У 1933 р. заарештований за сфабрикованим звинуваченням у приналежності до «контрреволюційної націоналістичної організації» і засуджений до десятирічного терміну ув’язнення. Покарання відбував у Соловецькому таборі особливого призначення. У жовтні 1937 р. рішенням судової «трійки» УНКВС по Ленінградській області засуджений до розстрілу. Страчений в урочищі Сандармох Медвеж’єгорського р-ну, тепер Республіка Карелія, РФ. У 1956 р. посмертно реабілітований.
Належить до когорти українських письменників доби Розстріляного Відродження. Дебютував у літературі в 1914 р. (оповідання «Зустріч»). Відзначився як драматург — п’єси «Бунтар» (1921), «Безробітні» (1922), «Дванадцять», «Родина щіткарів» (обидві — 1923), «Бувші люди», «Товариство Пшик» (обидві — 1925), «Малі ковалі», «Підземна Галичина» (обидві — 1926), «Радій» (1928), «Плацдарм» (1931). Відомий також як прозаїк — збірки новел «Сміх Нірвани» (1918), «Фільми революції» (1923), «Проти смерті» (1927), «Тайна ночі» (1930), «Матвій Шавала» (1931), повісті — «Трагедія Першого травня» (1923), «Карпатська ніч» (1924), «В бур’янах» (1925), нариси — «З прерій Канади в степи України», «Степова база» (обидва — 1930), «Осінь у димах», «На Західній Україні і в Західній Європі» (обидва — 1931) та ін. Як літературознавець відомий розвідками: «Перший галицький пролетарський поет» (1923), «Василь Стефаник» (1924), «Поет в тюрмі» (1926) та ін. Перекладав українською мовою твори В. Броневського, Ї. Волькера, Н. Саура.

Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К.: УЕ, 1990. — С. 335; Енциклопедія історії України. — Т. 3. — К.: Наукова думка, 2005. — С. 535.

На сайті доступно:
Вадим Джувага. Мирослав Ірчан - січовий стрілець і радянський поет
 

Видання та твори


Коментарі