Бердяєв Микола

1874 — 1948

Бердяєв Микола Олександрович
(18. 03.1874, м. Київ — 24. 03. 1948, Франція)
Видатний філософ, один з основоположників екзистенціалізму, громадсько-політичний діяч, публіцист.

Народився в дворянській сім ’ї. Навчався у Київському кадетському корпусі у 1884—1894 рр. У 20 років відмовився від військової кар’єри і вступив до Київського університету Святого Володимира на природниче відділення фізико-математичного факультету. Незабаром перевівся на юридичний факультет.

У 1898 р. після арешту за участь у соціал-демократичному русі був відрахований з університету. Одним зі звинувачень проти М. Бердяєва стали його рукописи, знайдені під час обшуку у письмовому столі.
У 1900—1902 рр. перебував на засланні: спочатку у Вологді, пізніше — в Житомирі. В цей період він відійшов від марксистських поглядів і поступово став сповідувати християнський «містичний реалізм». Брав активну участь в організації «Петербурзького релігійно-філософського товариства», пізніше — релігійно-філософських товариств у Москві й Києві. Співробітничав у збірниках «Проблеми ідеалізму» (1902), «Віхи» (1909), «З глибини» (1918).
М. Бердяєв не сприйняв революційних подій 1905 р. Лютневу революцію 1917 р. і падіння монархії філософ розцінив як «вступ суспільства у велику невідомість». Післяреволюційне майбутє він бачив як хаос і нестримне насильство, винищування раси кращих і знищення культурних традицій.
Після Жовтневої революції 1917 р. М. Бердяєв деякий час жив і успішно працював в умовах радянської влади. Зокрема, він був одним із засновників Всеросійської спілки письменників, обраний її віце-президентом. Взимку 1918—1919 рр. організував Вільну академію духовної культури, де читав лекції з філософії та богослов’я, став її головою (до 1922 р.); викладав етику слова в Державному інституті слова. Був обраний професором Московського університету. У 1920 р. М. Бердяєва заарештували; допитував ученого Ф. Дзержинський, який розпорядився відвезти філософа додому на автомобілі. Але вже другий арешт у 1922 р. закінчив російську частину життя філософа. Після вислання до Німеччини він змушений був жити в еміграції.
До 1924 р. жив у Берліні, де організував Релігійно-філософську академію, брав участь у створенні Російського наукового інституту, Російського студентського християнського руху. Потім переїхав у містечко Кламар (під Парижем), де тривалий час редагував релігійно-філософський журнал «Путь» — провідне видання російської еміграції, очолював видавництво «YMCA-Press» (1926—1939).
За рік до смерті М. Бердяєва обрали почесним доктором теології Кембриджського університету. Цей вчений ступінь був практично єдиною відзнакою одного з найосвіченіших людей новітнього часу. На Заході М. Бердяєв отримав визнання як головний виразник традиції російської релігійно-ідеалістичної філософії та ідеолог антикомунізму. Залишив по собі близько 40 праць: деякі з них з’являлися англійською або французькою мовами і лише потім перекладалися російською. Одним з таких творів була книга «Джерела й сенс російського комунізму» (1937), в якій М. Бердяєв, як до нього Л. Толстой і Ф. Достоєвський, відкрив для Заходу Росію, її ментальність, внутрішні суперечності, таємницю. Ця праця та деякі інші — «Філософія свободи» (1911), «Доля Росії» (1918), «Філософія нерівності» (1923), «Про рабство і свободу людини» (1939) — стали результатом його довгих пошуків, коли він «намагався розгадати душу Росії та російського народу».
джерело

Андрій Шестаков: "Уже у чотирнадцять років він читав Гегеля й Канта. А в студентські роки захопився соціалізмом. Хоча згодом відійшов від нього — там не було місця вільному виявленню Людського духу. Бердяєв порвав із марксизмом — через неприйняття ідеї диктатури і «р–р–революційного насилля». Він той, хто зневажав політику, «нічия, лише власна, людина», чомусь завжди опинявся в епіцентрі політичної боротьби — вирішував довічну російську загадку: як бути вільним у світі несвободи. Ще у першій половині ХХ століття Бердяєв виокремив тему свободи особистості як центральну проблему філософської думки".

На сайті доступні матеріали:
Философия свободы
Царство духа и царство кесаря
Демократия, социализм и теократия
Дух и реальность
Духи русской революции
Духовное состояние современного мира
Духовные основы русской революции
Русская идея
Экзистенциальная диалектика божественного и человеческого
Евразийцы
Еврейский вопрос, как вопрос христианский
Философия неравенства
Философия свободного духа
Философская истина и интеллигентская правда
Христианство и антисемитизм
Истина и откровение, Пролегомены к критике Откровения
Истина Православия
Истоки и смысл русского коммунизма
Из книги 'Царство духа и царство Кесаря'
Я и мир объектов
Конец Ренессанса и кризис гуманизма
Миросозерцание Достоевского
Новое христианство
Новое средневековье
Новое средневековье (Размышление о судьбе России)
О фанатизме, ортодоксии и истине
О назначении человека
О рабстве и свободе человека
О 'вечно бабьем' в русской душе
Предсмертные мысли Фауста
Проблема Востока и Запада в религиозном сознании Вл Соловьева
Размышления о русской революции
Сборник статей Н. Бердяева
История философии в памятниках
Смысл творчества
Спасение и творчество
Стилизованное православие
Существует ли в Православии свобода мысли и совести
Трагедия и обыденность
Вселенскость и конфессионализм

Видання та твори


Коментарі