Антонов Олег

1906 — 1984

Антонов Олег Костянтинович
(7 лютого 1906 — 4 квітня 1984)
Авіаконструктор

Академік АН СРСР (1981) і АН УРСР (1967), доктор технічних наук (1960), заслужений діяч науки УРСР (1976), Лауреат Ленінської премії (1962), Державної премії СРСР (1952), Державної премії УРСР.

«Морський флот розвивається давно. Були фрегати, крейсери, лінкори, тепер з'явилися атомні судна, а вітрильні яхти залишаються. Так і планери. Їх будуть будувати й літати на них доти, поки будуть висхідні потоки й будуть люди, що прагнуть літати. А вони будуть завжди».

О.К. Антонов. 1963 рік.

Олег Костянтинович Антонов - Генеральний авіаконструктор, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської й Державної премій, кавалер орденів Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни, академік, професор, художник, письменник, винахідник, популяризатор авіації й просто дивно обдарована й талановита людина. Під керівництвом Антонова створено 20 оригінальних типів літаків і більше 100 модифікацій. Олег Костянтинович - автор більше 200 наукових і популярних статей, трьох книг, 72 свідчень на винаходи, більше 100 мальовничих картин.

Крім цього, впродовж 40 років Антонов створив 52 планера - навчальних, тренувальних, рекордних дослідних і серійних. На планерах Антонова встановлено 85 всесоюзних і світових рекордів. Рекорд, установлений на планері Рот-фронт-7 (РФ-7) в 1939 році Ольгою Клепиковою по дальності польоту, що становить 749, 203 км, майже 12 років не могли перевершити чоловіки, а жінки змогли перекрити цей рекорд тільки через 38 років.

Авіацією Антонов захопився ще в ранньому дитинстві. Як згадував Антонов, у чотирирічному віці він почув розповідь про переліт в 1909 році Луї Блеріо через протоку Ла-Манш на «Фармане» і це його настільки вразило, що Олег вирішив стати льотчиком. Він зацікавлено будував моделі літаків з паперу й реєк, спостерігав за їхнім польотом, постійно вдосконалюючи конструкцію. Це було дуже захоплююче заняття, але Олегу хотілося самому літати, а тому що в Саратові, де в той час жила родина Антонова, у той час планерних секцій не було, то він вирішив будувати планера самостійно. Свій перший планер «Голуб» Олег побудував в організованому їм планерному кружку.

Восени 1924 року в Криму проходили II Всесоюзні планерні змагання. З 48 представлених на змаганнях планерів до польотів допустили - 42, серед яких й Антоновський планер «Голуб», на якому льотчик В.М.Зернов зробив кілька польотів. Журі зльоту вручили О.К.Антонову почесну грамоту за оригінальну конструкцію планера. Отримана нагорода надихнуло Олега на створення нових безмоторних літальних апаратів.

В 1925 році, у Саратові Антонов будує за допомогою Б.Д. Урлапова, Г.С. Васильєва й інших кружковців другий планер ОКА-2. Але при випробуванні планера хлопці зштовхнулися з непоясненим явищем - планер ніяк не хотів літати. Що тільки не вживали юні конструктори для того, щоб планер піднявся в повітря, але планер відмовлявся літати. Літо закінчилося, й Антонову довелося виїхати на навчання в Ленінградський політехнічний інститут, так і не політавши на своєму планері. І тільки навесні наступного року хлопці догадалися просочити крохмалем мадаполам (тканина, який обтягали крила планера) і планер став літати. Весь фокус полягав у тім, що тканина з рідким плетивом пропускала крізь себе повітря, і крило не створювало підйомну силу. Накрохмалена тканина вже не пропускала крізь себе повітря, і планер зміг здійнятися в повітря.

Займаючись в інституті Олег Костянтинович не залишив свого захоплення планерами. В 1928 році в майстернях ЛЕНОСОАВІАХІМА будує планер ОКА-3, у якому втілив ідею максимальної простоти й дешевини. На наступний рік разом з П.В. Цибіним були побудовані навчальні планери «Стандарт-1» й «Стандарт-2».

Планер «Місто Леніна» (ОКА-6), побудований в 1930 році й представлений на сьомих Всесоюзних планерних змаганнях, був визнаний кращим планером за аеродинамічними характеристиками і був новим словом радянської планерної конструкторської думки.

Планер «Місто Леніна», пілотований льотчиком К.К.Арцеуловим, показав найвищу із всіх планерів, що беруть участь, аеродинамічну якість - 24 і найменшу швидкість зниження - 0.68 м/с. Планер мав відмінні ширяючі властивості й гарну керованість.

У січні 1931 року, після закінчення інституту, Антонов очолив Центральне бюро планерних конструкцій (ЦБПК) при авіаційному відділі Центральної ради ОСОАВІАХІМА в Москві. Завданням ЦБПК було створення навчальних планерів для масового виробництва. Тут Антонов створює планери ВУС-1 і ВУС-2 («Навчальний стандарт»).

В 1932 році Антонов призначається Головним конструктором планерного заводу в Тушині, де він повною мірою виявив свій талант конструктора планерів. В 1933 році було побудовано десять різних типів планерів. Було випущено близько 7 тисяч навчальних планерів ВУС-3, ВУС-4, ВУС-5, ВУС-6. Антонов говорив: «...для досягнення успіху на майбутньому зльоті необхідно мати планери різноманітних призначень, з більшим діапазоном навантажень на крило, і притім можливо більше високих аеродинамічних і льотних якостей, добре керовані, міцні, що швидко розбираються й збираються, постаченими індивідуальними візками, без люфтів у керуванні й зі зручною кабіною для пілота». Одномісний планер А-1 і двомісний А-2 завершили серію навчальних планерів.

Коли з'явилася необхідність у планері-парителе, з'явилися тренувальні планера «УПАР», ПС-1, ПС-2, універсальні буксировочні планери БС-3, БС-4, БС-5, які призначалися для навчання й тренування всім видам планерного польоту. Усього учбово-тренувальних планерів було випущено близько 700 штук.

На рекордно-експериментальному планері «Шість умов» (ОКА-13) пілотом М.Романовим в 1933 році був установлений всесоюзний рекорд висоти для одномісних планерів - 2260 м.

В 1933 році Антоновим було побудовано сімейство експериментальних планерів «Рот-Фронт» (РФ-1, РФ-2, РФ-3, РФ-4). Антонов хотів експериментально виявити вплив деяких конструктивних факторів на льотні характеристики планерів, що послужило б основою для створення рекордних планерів. На планері РФ-1 був проведений унікальний експеримент. Льотчик-випробувач С.Н.Анохін розігнав планер до швидкості, при якій конструкція зруйнувалася, льотчика викинуло з кабіни, і розкривши парашут він благополучно приземлився. Метою експерименту була перевірка розрахунків на флаттер - небезпечні для планерної конструкції коливання.

Антонов постійно проводив дослідження конструкції планерів і сміливо впроваджував нові схеми. На планерах «Випробування профілю» (ИП) були проведені дослідження профілів крила й розрізні елерони. В 1935 році разом з А.А.Боріним Антонов створив експериментальний планер-тандем БА-1, а в 1936 році планероліт ЛЕМ-2.

Перед початком Великої Вітчизняної війни О.К.Антонов спроектував семимісний вантажний планер А-7 («Рот-фронт-8»). Серійно А-7 вироблявся на заводах Західного Сибіру, за час війни було побудовано близько 720 планерів. Планер, буксируемий літаком, перетинав лінію фронту, відчіплювався й самостійно приземлявся на площадки, не придатні для посадки літаків. Партизанам доставлялася зброя, боєприпаси, медикаменти. При наступі під Сталінградом планера доставили антифриз для танків. Використовувалися для висадження десанту в районі Ржева й Вязьми, під Ленінградом, при форсуванні Дніпра й інших великих операцій. Під час другої білоруської десантної операції до партизанів Полоцко-Лепельской зони, переборовши протидію нічних німецьких винищувачів, пробилися 138 планерів з необхідним вантажем. За створення вантажного планера й інтенсивне його застосування під час Великої Вітчизняної війни О.К. Антонов нагороджений медаллю «Партизанів Великої Вітчизняної війни» 1-й ступеня.

В 1942 році був створений крилатий танк. На шеститонний танк Т-60 навішувалися крила й хвостове оперення. Такий танк міг буксирувати тільки важкий чотиримоторний буксировщик ТБ-3. Улітку 1942 року крилатий танк був випробуваний на підмосковному аеродромі. Ідея використання крилатого танка була дуже привабливою. Під покривом ночі танк буксирується нагору, відчіплюється й самостійно перелітає через лінію фронту, засікти його із землі неможливо, тому що двигун не працює, танк здійснює посадку в тилу ворога, скидає крила й хвостове оперення й вступає в бій. Але тому що важкі бомбардувальники ТБ-3, здатні буксирувати танк, були загублені під час війни, то ідею застосовувати літаючий танк довелося залишити.

Очоливши в 1946 році дослідне конструкторське бюро по проектуванню літаків, Антонов продовжував займатися планерами. В 1948 році був побудований рекордний паритель А-9, потім його модифікація А-9 біс і двомісний А-10. Ці планера будувалися традиційно з дерева, але потрібний був більше міцний і надійний матеріал.

В 1957 під керівництвом Антонова створюється перший вітчизняний суцільнометалевий планер-паритель рекордного типу А-11. На планері можна було замінити окремі консолі крила більш короткими, і планер з парителя перетворювався в пілотажний А-13. На базі А-11 й А-13 розроблені реактивні мотопланери із двигуном конструкції А.М.Колиски, тягою 50 кг.

В 1960 році створюється останній Антоновський рекордний планер А-15, що демонструвався на міжнародній авіакосмічній виставці в Ле-Бурже. На А-15 установлено 5 світових й 26 всесоюзних рекордів. О.К.Антонов одержав нагороду Міжнародної авіаційної федерації (ФАИ) - «Диплом Поля Тисандьє».

Антонов щедро ділився своїми ідеями й знахідками з іншими конструкторами. Ленінградцям він передав креслення планера Дип, оренбуржцам - планер ОКА-21.
Серійні планери Антонова удосконалювалися в Казані, до планера ПС-1 сконструювали поплавці. Москвичами й Ленінградцями на основі планерів ПС-1 і ПС-2 минулого створені двомісні планери. Сімферополець А.О.Дабахов із планера ПС-1 зробив біплан. Учень Антонова А.Ю.Маноцков створив експериментальний планер з підресореним крилом «Кашук».

Більше 7,5 тисяч планерів було побудовано серійно. Не одне покоління майбутніх льотчиків, спортсменів, випробувачів літаків і ракет проходили навчання на Антоновських планерах.
джерело

Видання та твори


Коментарі