Лесевич Володимир

1837 — 1905

Лесевич Володимир Вікторович
(15/27.01.1837 —13/26.11.1905)
Філософ і публіцист

Лесевич Володимир Вікторович народився 15(27) січня 1837 року у селі Денисівка Лубенського повіту (тепер Оржицького району) Полтавської губернії. Походив з козацько-старшинського роду. Рано втративши батьків, перебував під опікою родичів. Освіту отримав у Київській гімназії, Петербурзькому інженерному військовому училищі, Петербурзькій інженерній академії, Академії Генерального штабу. Попри вдале складання військової кар'єри, у 1861 році залишає службу і оселяється в родовому маєтку. Заснував у селі зразкову народну школу — першу в Україні з рідною мовою навчання. Переїхавши до Петербургу, бере активну участь в громадсько-політичному, науковому та літературному житті. За політичними поглядами був близький до ліберальних народників, зазнавав адміністративних репресій. В останні роки життя наблизився до українського руху, став прихильником української автономії.

У 1870-х рр. В. Лесевич захопився філософією і незабаром став одним з провідних філософів-позитивістів. У 1879 - 1888 роках жив у засланні, спочатку в Сибіру, потім у Казані, Полтаві і Твері. Свої погляди мислитель обґрунтував у працях (російською мовою): "Нарис розвитку ідеї прогресу", у "Сучасному Суспільстві" 1868; "Філософія історії на науковому грунті", у "Вітчизняних Записках", 1869; "Позитивізм після Конта", там же; "Загальні гносеологічні питання і їх рішення", там же, 1870; "Новітня література позитивізму", там же, 1871; "Характеристичні риси розвитку філософії і науки в середні віки", в "Знанні" 1873; "Перші провісники позитивізму", в "Вітчизняних Записках", 1873; "Класики XIV і XV сторіч", там же, 1874; "Як іноді пишуться дисертації", там же, 1875; «Етюди і нариси» (1886 р.), «Що таке наукова філософія» (1891 р.), «Емпіріокритицизм як єдина наукова точка зору» (1909 р.). "Досвід критичного дослідження основопочатку позитивної філософії" (1877) виявляє в Лесевичі прагнення розвинути далі контовські основопочатки. Послідовники Конта, на думку Лесевича, зупинили розвиток позитивної системи. Вищу стадію позитивізму Лесевич бачить в науково-критичній філософії або критичному реалізмі, представниками якого є німецькі новокантианці (Авенаріус, К. Герінг, Ріль і ін.).

Завоював у сучасників репутацію ерудита в філософії та соціології. Навіть лідер російських марксистів В. Ленін, який не терпів філософів-нематеріалістів, з повагою ставився до українського мислителя, оцінюючи його як найвидатнішого емпіріокритика в Росії. Виступаючи під гаслом «третьої лінії» в філософії, В. Лесевич відкидав як ідеалізм, так і матеріалізм. Вчений розробив власну «наукову філософію», основною формою виразу якої зробив судження: «все є досвід, досвід є все». Чуттєве пізнання філософ визначав як «суб'єктивний елемент», а істину розглядав як феномен людської свідомості. Суб'єктивний спосіб мислення В. Лесевич переносив на аналіз суспільних явищ. Його погляди справили великий вплив на світогляд одного з теоретиків народництва М. Михайловського — автора теорії «героїв» і «юрби». Заслугою В. Лесевича як філософа-позитивіста є піднесення на перший план науки («розумової діяльності»), рівень якої він визнавав критерієм суспільного прогресу. Саме тому мислитель виступав за широке розповсюдження знань, виступав за свободу слова і друку, наполегливо займався освітньою діяльністю.
Помер 13(26) листопада 1905 року. Похований у Києві.

джерело

На сайті доступно:
Завгородній Ю.Ю. Володимир Лесевич і його зацікавлення Сходом
М. Ю. Русин, І. В. Огородник. Позитивізм В. Лесевича і монодуалізм М. Грота

Видання та твори


Коментарі