Суразький Василь

Суразький  Василь Андрійович (Малюшицький) 
(Сер. XVI ст. — між 1604 — 1608) 
Письменник-полеміст, член Острозького науково-літ. гуртка

Народився у шляхетській родині (батько С. — А. Малюшицький — був королівським писарем і власником Суража). У 1575 — 81 рр. С. перебував на службі у кн. К. Острозького; був одним з діячів Острозького культурноосвітнього осередку. За припущенням Я. Ісаєвича, брав участь у підготовці Острозької Біблії (1581), в 1583 р. був міським писарем в Острозі, згодом — суразьким старостою й управителем маєтками заснованого 1585 р. острозького шпиталю. 1590 р. брав участь у диспуті з єзуїтами. Імовірно, що, за дорученням кн. Острозького, С. був зв’язковим при рос. посланцях на виборах польського короля 19.08.1587 р.

Творчість С. вирізняє глибоке знання біблійної і святоотчої традицій. Його філос. погляди склались під впливом християнського неоплатонізму і поширеної в Україні реформаційної ідеології. Характерним для С. є нерозмежованість сфер філософії й теологіїі, протиставлення Бога і світу, розуміння Бога як вічного, надчуттєвого, невидимого й неосяжного. Поняття Бога охоплює й філос. уявлення про субстанцію, адже Бог наділяється атрибутами вічності й нескінченності. Людську природу С. поділяє на зовнішню і внутрішню (або тілесну і духовну), з подальшою диференціацією духовної природи (відповідно до ступеня залежності інтелектуальних процесів від їх тілесного субстрату — ума як вищої умоглядної й творчої сили, спрямовуваної Богом і покликаної відкривати в людині закладену в ній божественну істину), розмислу, що забезпечує пізнання зовнішнього світу й душі як опосередковуючої ланки між двома природами. Сутність внутрішньої людини, отже, виражена в умі, натомість розмисл пов’язаний більшою мірою із "зовнішньою людиною". Пізнання істин, викладених у Св. Письмі, так само як пізнання своєї "внутрішньої людини", що здійснюється через подвиг самопізнання, можливе, за С., лише як містичне осяяння, розумне бачення ума, а відтак не потребує "зовнішнього розуму", раціоналістичної теології на кшталт західної. Схоластика, за переконанням С., не тільки зайва, а й шкідлива. Водночас у нього проглядається тенденція до усвідомлення необхідності опанування світських наук, європейської духовної спадщини, набуття інтелектуального вишколу, бодай з метою вироблення вправності в обстоюванні своєї позиції, вміння захищати вітчизняні духовні традиції.

джерело

Доступні твори:
О єдиной истинной православной вЂрЂ
 

Видання та твори


Коментарі