Лодій Петро

1764 — 1829

Лодій Петро Дмитрович
(1764, с. Збой Земплинського комітату Угорщини, тепер — Гуменський округ, Республіка Словаччина — 1829, м. Санкт-Петербург, Росія)
Філософ, юрист, письменник, педагог

Народився в сім’ї священика. Початкову освіту здобув у м. Мукачеві, потім навчався у гімназії у Великому Варадині (тепер м. Орадея, Румунія), Ужгородській богословській семінарії. У 1787 р. закінчив Львівський університет, де згодом був професором логіки, метафізики і моральної філософії; з 1802 р. — професор філософії, чистої та прикладної математики в Ягеллонському університеті (м. Краків, тепер — Республіка Польща). У 1803 р., після заснування в м. Cанкт-Петербурзі головного педагогічного інституту, запрошений його керівництвом на кафедру логіки, метафізики і моральної філософії, де викладав теоретичну і практичну філософію. З 1819 р. (після перетворення інституту на університет) — професор його філософсько-юридичного факультету, де викладав загальне (приватне, публічне, державне і народне) і кримінальне право. Займав також посади інспектора над класами шляхетних дівчат та інспектора Комерційного училища в м. Cанкт-Петербурзі.

У своїх філософських поглядах розвивав ідеї Х. Вольфа і його послідовника Х. Баумейстера, відстоював з деїстичних позицій ідеї матеріалістичного сенсуалізму. Одним з перших піддав критиці вчення І. Канта з матеріалістичних позицій; критикував також погляди Д. Берклі, Д. Юма та Ф. Шеллінга. Не відкидав ідеї існування в світі божественного начала, однак засуджував спроби підпорядкування науки й філософії церкві. Наукові праці: «Логічні настанови до пізнання і розрізнення істинного та хибного» (1815), «Теорія загальних прав, що містить у собі філософське вчення про загальне державне право» (1828). Переклав праці Х. Баумейстера «Настанови любомудрія повчального» (1790; староукраїнською книжною мовою), Л. — А. Фейєрбаха «Кримінальне право» (1-ша частина, 1810; російською мовою).

Як поет виступив наприкінці XVIII ст. з двома панегіричними поемами, написаними староукраїнською книжною мовою: «Ономастикон превелебнішому господину Миколаю Cкородинському» (1790), присвячений львівському єпископському наміснику, і «Ономастикон превелебнішому господину Антонію Ангеловичу» (1791), присвячений львівському каноніку. Поряд із суто панегіричним змістом прославляв у поемах розвиток освіти рідною мовою, передбачав розквіт в України науки та мистецтва.

джерело

На сайті доступно:
Кравчук Інга Володимирівна. Петро Лодій як представник української академічної філософії. : Дис... канд. наук: 09.00.05 - 2008.

Видання та твори


Коментарі