Липинський В`ячеслав

1882 — 1931

Липинський В`ячеслав Казимирович (Вацлав-Вікентій)
(18.04.1882 — 14.06.1931)
Політолог, історик, історіософ, соціолог, публіцист, державний і політичний діяч, дипломат

Походив із старовинного спольщеного шляхетського роду. Був переконаним українським патріотом-державником, залишаючись при цьому в шляхетському стані і при своїй римо-католицькій вірі.

У 1894—1902 рр. навчався в Житомирській, Луцькій і Київській гімназіях.

Закінчив Ягеллонський університет у Кракові (вивчав агрономію та слухав лекції з інших предметів, зокрема, історії, а також відвідував лекції з української літератури Богдана Лепкого) і Женевську вищу школу політичних наук (соціологія). У 1909 р. повернувся в Україну (Волинь входила до складу Російської імперії), де займався науковою роботою і політичною діяльністю (з 1914 р. — один із фундаторів «Союзу визволення України»). Під час Першої світової війни служив у російській армії, отримав важке поранення.

У 1917 р., на початку Визвольних змагань, Липинський звинувачував українських соціал-демократів у браку державницької волі. Після Лютневої революції брав участь в українізації військових частин на Полтавщині і одночасно разом з Сергієм Шеметом, як він сам згадував, «політично організовував хліборобські консервативні елементи на Полтавщині». Тоді ж він став одним із засновників і автором політичної програми Української демократично-хліборобської партії, виданої у жовтні 1917 р. Після проголошення у 1918 р. Української Держави — повноважний міністр і її посол в Австро-Угорщині.

Після повалення гетьманату і наступних подій в Україні залишається на еміграції, живе у Німеччині та Австрії. Саме на цей період припадає його найінтенсивніша наукова і громадська діяльність. Ним було опрацьовано монографію «Україна на переломі. 1656—59», звідти він керував діяльністю створеного у 1920 р. Українського союзу хліборобів-державників. Також В’ячеслав Липинський видавав неперіодичні збірники «Хліборобська Україна» (1920—1925 рр.).

У листопаді 1926 р. за дорученням гетьмана Павла Скоропадського переїжджає до Берліна, де викладає у новоствореному Українському Науковому інституті.
Політологічні та соціологічні концепції В. Липинського, які будувалися на ідеї конституційної «класократичної трудової монархії», що не прив’язана до соціо — та етнічного походження людини, а ґрунтується на територіальному патріотизмі, набули найбільш виразного осмислення у його праці «Листи до братів-хліборобів» (1926).

джерело

На сайті доступно:
Націоналізм, патріотизм і шовінізм (з листа до Б.Шемета)
Вячеслав Липинський: Відновитель державної ідеології України. Про монархізм український і французький
Хам і Яфет: З приводу десятих роковин 16/29 квітня 1918 р
Забаревський М. Вячеслав Липинський і його думки про українську націю і державу
Україна на переломі, 1657-1659 рр
Листи Дмитра Дорошенка до В'ячеслава Липинського
Листи Осипа Назарука до В'ячеслава Липинського
Листи до братів-хліборобів

Видання та твори


Коментарі