Могила Петро

1596 — 1647

Могила Петро
(31 грудня 1596 — 1 січня 1647)
Релігійний і культурний діяч, богослов і мислитель

Могила Петро  — релігійний і культурний діяч, богослов і мислитель. Народився у Молдавії в родині майбутнього господаря Валахії і Молдови Симеона. Освіту здобув у школі Львів, братства і в закордонних ун-тах (можливо, Франції і Голландії). Недовгий час служив у польському війську, брав участь у Хотинській битві (1621). 1625 р. прийняв чернецтво. З 1627 р. — архімандрит Києво-Печерської лаври, з 1632 р. — митрополит Київ., Галицький і всієї Русі, екзарх Константинопольського патріарха. Толерантно ставлячись до різних віросповідань, до ідеї зближення всіх християнських церков, М. підпорядковує свою діяльність зміцненню православ’я, духовної єдності укр. народу через такі інституції, як церква, школи, колегії, друкарні, бібліотеки, мистецькі заклади. Високоосвічена людина, М. значно розширив сферу вживання укр. мови в книгодрукуванні, богослужбах, перекладах, готував укр. видання Біблії. Реформи М., спрямовані на піднесення освіти, моральності, дисципліни, організації кліру, вивели православну церкву з кризи та занепаду. Його твори були спрямовані на уніфікацію, систематизацію і розробку єдиних правил церковного життя, догматичного вчення, чину богослужб. 1632 p. M. заснував Києво-Могилянську колегію — перший вищий навчальний заклад на землях східних і південних слов’ян, котрий відігравав провідну роль у розвитку освіти, науки і культури впродовж майже двох століть. У колегії вперше в Україні почалось викладання філософії і богослов’я як певних розгалужених теоретичних систем.

У роздумах М. як мислителя доби бароко виразна тенденція до поєднання середньовічної схоластики й ідей Ренесансу і Реформації, античних та християнських авторів. Синтез західної і східної вченості та культури є їх найприкметнішою ознакою. Здійснюючи цей синтез на основі вітчизняної духовної спадщини селективно, М. сприяв прилученню укр. народу до культурних надбань людства.

Визначальною рисою Бога, світу і людини, є, за М., любов, а відтак милосердя і терплячість. Ідея серця як осердя тілесного, душевного і духовного життя людини посідає в його творах вельми поважне місце. З нею М. пов’язує ідею діяльної любові або доброчинства, що в свою чергу стає основою суспільної злагоди й єдності, наслідком яких є побудова "суспільного блага". Досягнення останнього пов’язується ним з діяльністю держави. М. був одним із перших православних мислителів в Україні, який, виходячи із вчення про природне право, став думати про майбутню укр. державу. Основним державотворчим чинником він уважав не якийсь окремий стан, а злагоду, єдність усіх станів, етнічних угруповань і конфесій в Україні. Його ідеалом була сильна монархічна влада, обмежена законом. Закон і право М. підносив вище будь-якої земної влади (і царської, і церковної), стверджуючи, що вони є не лише дар Божий, а й сам Бог, який його дав. У творах М., як і в творах Ю. Ліпсія та Г. Ґроція, спостерігається тенденція до зближення права і моралі. Ідеї і діяльність М. сприяли духовній єдності укр. народу, творенню єдиного комунікативного простору його культури, що було необхідною передумовою подальшої політ. консолідації, здійсненої Б. Хмельницьким.

До осн. творів М. належать: "Номоканон" (1629), "Антологія, сиреч молитвы" (1636), "Євангеліє учителноє" (1637), "Літос" (1644), "Православне сповідання віри" (1640 — 45), "Требник" (1646). У написанні багатьох творів, пов’язаних з іменем М., брали участь Ісая Трофимович-Козловський, Сильвестр Косов, Йосиф Кононович-Горбацький та ін. його сподвижники.

джерело

На сайті доступні твори:
Шевченко Ігор. Багатоликий світ Петра Могили
Із записаних легенд
Катахрезис
Київський митрополит Петро Могила

Видання та твори


Коментарі