Бах Олексій

1857 — 1946

Бах Олексій (Абрам Литманович)
(5 березня 1857 — 13 травня 1946)
Біохімік, політичний діяч

Академік АН СРСР, лауреат Державної премії СРСР

Народився в сім’ї техніка-винокура. В 1875 р. закінчив Другу Київську гімназію, вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету. В 1878 р. за участь у студентських заворушеннях висланий в м. Бєлозерськ Новгородської губ., згодом переїхав у Новомосковськ, потім — у м. Бахмут Катеринославської губ. У 1883 р. перейшов на нелегальне становище, займався політичною діяльністю у Харкові, Ярославлі, Казані, проводив там бесіди в гуртках, у Казані організував кілька нових народовольських гуртків. На основі набутого досвіду і своїх лекцій з політичної економії написав книгу «Цар-голод» (1883). У 1883—1885 рр. жив у Харкові, Ростові-на-Дону. Після розгрому народовольської організації в Ростові-на — Дону виїхав за кордон. Жив у Парижі Нью-Йорку, займався науковою роботою в галузі хімії. У 1894 р. організував під Женевою власну хімічну лабораторію, в якій здійснював експериментальні роботи з загальної і біологічної хімії, опублікував низку досліджень, за які одержав ступінь доктора без захисту дисертації. У 1905 р. повернувся в Росію, у 1907 р. знову емігрував. У 1917 р. повернувся в Росію, працював у видавництві «Земля і воля», продовжував наукову роботу. У 1918 р. відійшов від політичної діяльності, заснував хімічну лабораторію для науково-технічного обслуговування хімічної промисловості, яка під його керівництвом з часом перетворилася на Фізико-хімічний інститут ім. Л. Карпова. Крім науки О. Баха цікавила політика й він став активним учасником революційних подій в Росії, оскільки був принциповим противником царського режиму. З цих причин зазнав переслідування й вимушений був емігрувати. З 1885 р. — жив у Франції, США, Швейцарії, де займався науковою діяльністю. Після лютневої революції в Росії повернувся на батьківщину і відійшов від політики, повністю віддавшись науці. 1920 р. — створив Біохімічний інститут Наркомздрава. 1928 р. — очолив Всесоюзну асоціацію працівників науки і техніки. 1935 р. — разом з О. Опаріним заснував Інститут біохімії АН СРСР і був його директором (з 1944 р. інституту присвоєно ім’я Баха).

О. Бах — автор популярної в СРСР праці з економіки «Цар-голод». Ця книга — закономірне явище в біографії вченого. О. Бах, як хімік, віддавав перевагу у своїх дослідженням трьом ключовим проблемам біохімії: хімізм асиміляції вуглецю зеленими рослинами, який лежить в основі утворення органічних речовин у природі; окислювальні процеси, що відбуваються у живій клітині, зокрема хімізм дихання; вчення про ферменти (ензимологію). Досліди у цих напрямках принесли вченому низку відкриттів. Наприклад, він дав своє пояснення змісту процесу утворення цукру внаслідок асиміляції вуглекислоти. Особливе значення відкриття О. Баха мали для розвитку yявлеь про хімізм дихання. Видатний біохімік створив нові експериментальні методи дослідження ферментів, котрі застосовуються і в наш час. Результати ензимологічних досліджень О. Баха використовуються в сучасній технічній біохімії для виробництва хліба, пива, чаю, тютюну тощо.

джерело

На сайті доступно:
Бах, але не той ( у газеті "Україна молода")

Видання та твори


Коментарі