Конюхов Станіслав

1937 — 2011

Конюхов Станіслав Миколайович
(12 квітня 1937 — 3 квітня 2011)
Учений у галузі ракетно-космічної техніки

Академік Національної академії наук України (1992), доктор технічних наук (1987), професор (1991), лауреат Державної премії СРСР (1977) і Державної премії України в галузі науки і техніки (2001), Герой України (2004)

Народився 12 квітня 1937 року в с. Бекренєво Лезького району Вологодської області (Росія). 1959 року закінчив Дніпропетровський державний університет за спеціальністю «інженер-механік літальних апаратів». З 1959 р. Станіслав Миколайович працює у Державному конструкторському бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля. Від 1991 року він — Генеральний конструктор—Генеральний директор ДКБ.

Очолюючи науковий колектив Державного конструкторського бюро «Південне», С. М. Конюхов зміг досягти злагодженої творчої співпраці з ученими-колегами багатьох наукових установ, що входять до Національної академії наук України. Під його керівництвом та за його безпосередньої участі виконано великий обсяг фундаментальних і прикладних досліджень у сферах науки і техніки, які забезпечують розвиток ракетно-космічної галузі. Велике місце у науковій діяльності Станіслава Миколайовича відведено дослідженням за такими напрямами, як динаміка складних систем, аеродинаміка, міцність, термодинаміка, оптимізація енергетичних параметрів, надійність літальних апаратів.

У 1998 р. науковий потенціал ДКБ «Південне» істотно зріс завдяки створенню Ракетно-космічного навчально-дослідного центру, до якого ввійшли науковці кафедр Дніпропетровського національного університету та Національного аерокосмічного університету «ХАІ». Сьогодні під керівництвом С. М. Конюхова успішно ведуть наукову роботу понад десять докторів наук і більше сотні кандидатів наук.

Станіславу Миколайовичу належить низка науково-технічних розробок, використаних у конструкціях ракет-носіїв «Інтер-космос», «Циклон-2» та «Циклон-3», а також у конструкціях кількох типів космічних апаратів наукового призначення (зокрема «Океан-ОЕ», «Океан-01»). Уперше у вітчизняній і світовій практиці вдалося реалізувати режим комплексного спостереження, який забезпечує одночасне одержання радіолокаційних, радіотеплових та оптичних вимірів у суміщеній смузі огляду, а також оперативну передачу цих даних з борту космічного апарата в центр приймання та безпосередньо споживачам на автономні пункти приймання.

Створені за особистою участю вченого наукові методи дослідження потрібного рівня надійності під час розробки, відпрацювання й експлуатації ракет-носіїв були одним з необхідних елементів, що дали змогу досягти унікальних результатів безаварійності цих ракет-носіїв. Такі космічні апарати використали для виведення із льодового полону науково-експедиційних суден, наприклад судна «Михаил Сомов» з антарктичної криги у 1985 р.

Особливе місце в діяльності С. М. Конюхова посідає космічна транспортна система «Зеніт-3SL» у її модифікаціях наземного та морського базування. Вперше у світі реалізація програми «Морський старт» з ракетою-носієм «Зеніт-3SL» проклала шлях у космос із зони екватора в Тихому океані. Цей проект є одним з кращих прикладів упровадження передових наукових технологій у ракетно-космічній техніці. Важко переоцінити особистий внесок Станіслава Миколайовича у його реалізацію. Як Генеральний конструктор він вніс суттєві новації у конструкцію ракети-носія «Зеніт-3SL». Його науково-технічні та організаційні рішення в найскладніші моменти створення цього принципово нового ракетно-космічного комплексу морського базування чималою мірою визначили успіх програми. У конструкції ракети-носія «Зеніт-3SL» впроваджена нова бортова система телевимірів, для функціонування якої достатньо одного виносного вимірювального наземного пункту приймання телеінформації. Ця система разом з наземним вимірювальним пунктом замінює цілу флотилію морських суден класу «Юрій Гагарін», що несуть на борту великогабаритне та дороге обладнання. Комерційний ефект від реалізації такого нововведення досяг сотень мільйонів доларів.

Яскравий організаторський талант С. М. Конюхова вповні проявляється нині у створенні нового ракетно-космічного комплексу «Циклон-4» на космодромі Алкантара (Бразилія) та у відродженні наземного комплексу на космодромі Байконур для запуску ракети-носія «Зеніт-М».

Характерною рисою Станіслава Миколайовича є унікальне відчуття «міри виправданого ризику». Всі проекти ракет-носіїв, створені під його керівництвом, мають суттєві відмінності від попередніх конструкцій. При цьому вчений уміє досягати надійності (безвідмовності) нових ракет-носіїв не нижче високого рівня їхніх попередників. З багатьох нових наукових передумов він проникливо вибирає ті, які можна втілити в реальну конструкцію в стислі терміни та з належною якістю. Ці нововведення достатньо кардинальні, щоб забезпечити конструктивну перевагу ракети-носія певного класу. Особливо яскраво це виявилося у процесі перетворення бойової міжконтинентальної ракети SS-18 («Сатана») в мирну ракету-носій «Днепр». Необхідно було істотно змінити основні технічні характеристики ракети для виконання нових завдань. Для подібної трансформації зазвичай необхідні роки та сотні мільйонів доларів. У тісному співробітництві з керівництвом Національної академії наук України, Б. Є. Патоном та його заступниками С. М. Конюхов зумів об’єднати зусилля наукових колективів, очолюваних академіками А. Ф. Булатом, В. В. Пилипенком і багатьма іншими, для швидкого перетворення технічного вигляду ракети-носія з «воїна» на «ученого» і «трудівника». Цікаво, що для цього знадобилося на порядок менше часу та коштів, аніж передбачалося для традиційних технологій. Сьогодні ракетою-носієм «Днепр» виведено на орбіту космічні апарати Великої Британії, Франції, Італії, США та багатьох інших країн.

Міжнародне визнання отримали досягнення ювіляра в галузі створення ракет-носіїв і космічних апаратів наукового, оборонного та народногосподарського призначення. У його роботах представлені потенційні можливості використання ракетно-космічних систем для розв’язання сучасних глобальних проб лем людства. Вперше у доповіді на Міжнародному астронавтичному конгресі в Амстердамі (1999 р.) Станіслав Миколайович презентував концепцію захисту Землі від астероїдної небезпеки, засновану на добуванні енергії синтезу водню під час зіткнення з астероїдом на швидкостях близько 100 км/с. У серії доповідей на таких конгресах він представив концепцію очищення навколоземного космічного простору від техногенного забруднення. Цій же темі присвячено дослідження з можливості усунення за межі земної біосфери радіоактивних відходів атомних електростанцій за допомогою уже існуючих ракетно-космічних систем.

С. М. Конюхов — автор понад 500 наукових праць, серед яких фундаментальні монографії, цікаві статті, йому належать патенти на винаходи та відкриття. Учений удостоєний звання «Герой України», він є лауреатом Державної премії СРСР, премії ім. М. К. Янгеля НАН України, Державної премії України у галузі науки і техніки.

джерело

Видання та твори


Коментарі