Амосов Микола

1913 — 2002

Амосов Микола Михайлович
(6 грудня 1913 - 12  грудня 2002)
Лікар, учений у галузі медицини, біокібернетик, письменник

Член НАНУ, директор інституту серцево-судинної хірургії

Народився він у с. Ольхово Вологодської губернії. Мати працювала акушеркою. Батько пішов на війну 1914 р., а коли повернувся, то незабаром залишив сім'ю. Жили дуже сутужно. Мати ніколи не дозволяла собі брати подарунків від пацієнтів і залишилася для Миколи Михайловича прикладом на все життя. Бабуся навчила майбутнього академіка молитися, селянське господарство - трудитися, а самотність - читати книжки. Коли Микола став піонером, перестав вірити у Бога. Однак партійна кар'єра на піонерах і скінчилась - ні в комсомолі, ні в партії він не був.

З 12 до 18 років хлопець навчався у школі, потім у Череповецькому механічному технікумі, який закінчив 1932 р.

Восени 1932 року М.Амосов почав працювати в Архангельську начальником зміни робітників на електростанції при великому лісопильному заводі. 1934 р. вступив до Всесоюзного заочного індустріального інституту, якій закінчив із відзнакою в 1940 р., отримавши диплом інженера-теплотехніка. У 1935 р. вступив до Архангельського медичного інституту і також закінчив його з відзнакою за чотири роки - в 1939 р.

Миколу Михайловича залишали в аспірантурі з хірургії, а він віддав перевагу практичній роботі ординатора-хірурга Череповецької міжрайонної лікарні. За рік праці там навчився робити звичайні операції на органах черевної порожнини.

Від перших і до останніх днів Великої Вітчизняної війни М.М.Амосов - провідний хірург Польового пересувного госпіталю - 2266 ("ППГ-2266 на кінній тязі"). На основі клінічних спостережень військового часу Амосов написав кандидатську дисертацію, присвячену первинній обробці поранення колінного суглоба, яку захистив в 1948 р.

Після розформування ППГ-2266 Миколу Михайловича разом із дружиною Лідією, з якою одружився в роки війни, направили до іншого госпіталю. Вони потрапили до Маньчжурії - лікувати хворих на тиф у таборі військовополонених японців.

Після демобілізації з лав Радянської Армії Микола Михайлович деякий час працював у Москві завідувачем Головного операційного корпусу Інституту швидкої допомоги ім. Скліфосовського, а потім переїхав до Брянська, де з 1947 р. до 1952 р. був завідувачем хірургічного відділення обласної лікарні та головним хірургом обласного відділу охорони здоров'я. В цей час зробив багато нових складних операцій - на шлунку, на стравоході, на нирках, в усіх ділянках тіла. Проте найважливішими були резекції легенів при абсцесах, пухлинах і туберкульозі.

У Брянській лікарні М.М.Амосов проводив велику наукову роботу із загальної й торакальної хірургії, залучаючи до наукових досліджень великий колектив практичних лікарів, багато з яких у подальшому стали широковідомими спеціалістами.

У листопаді 1952 року Микола Михайлович переїздить до Києва, де очолює спеціально створену в Київському інституті туберкульозу та грудної хірургії Клініку торакальної хірургії.

Наступного - 1953 р. - він захистив докторську дисертацію, присвячену резекціям легенів при туберкульозі.

У Києві повною мірою розкрився його різнобічний талант хірурга та дослідника, фізіолога та інженера, набула особливої плідності наукова, організаторська, практична, педагогічна та громадська діяльність.

Микола Михайлович Амосов був ініціатором широкого впровадження в країні резекційної хірургії при захворюваннях легенів та зробив значний внесок щодо розвитку цієї проблеми. Ним розроблені та впроваджені в практику оригінальні методики часткового та повного удалення легені, де-коризації легені, повторних резекцій, одночасних двосторонніх часткових резекцій легенів, резекцій у поєднанні з остеопластичною торапластикою, запропонована та впроваджена в практику методика часткових резекцій легені з механічним швом, яка отримала повне визнання. Все це сприяло значному зниженню захворюваності на туберкульоз та докорінному підвищенню ефективності лікування хвороб легенів в нашій країні. Праці М.М.Амосова в галузі легеневої хірургії мають величезне значення й відзначені Ленінською премією (1961).

Надалі основного напряму в роботі Миколи Михайловича набула хірургія серця. У 1955 р. він вперше в Україні розпочав хірургічне лікування пороків серця, одним із перших в країні широко впровадив у практику метод штучного кровообігу. В 1963 р. першим у Радянському Союзі провів протезування міт-рального клапана. В 1965 р. створив та вперше в світі впровадив в практику антитромботичні протези серцевих клапанів. М.М.Амосовим створено ряд нових методів хірургічного лікування пороків серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу. Його праці з хірургічного лікування хвороб серця були відзначені Державною премією України (1998 р.), золотими медалями (1967, 1982 рр.) та срібною медаллю (1978 р.) ВДНГ СРСР.

Під керівництвом М.М.Амосова виконано близько 7 000 резекцій легенів, понад 95 000 операцій з приводу захворювань серця, в тому числі понад 36 000 зі штучним кровообігом.

У 1955 р. М.М.Амосов створив та очолив першу в країні кафедру грудної хірургії для вдосконалення лікарів, пізніше з неї виділилась кафедра анестезіології. Ці кафедри підготували понад 700 фахівців для України та інших республік Радянського Союзу.

Клініку серцевої хірургії, якою керував М.М.Амосов, в 1983 р реорганізували в Київський науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії і на сьогодні є Українським республіканським кардіохірургічним центром. М.М.Амосов був першим директором, а з 1988 р. - його почесним директором. Щорічно в інституті здійснюється близько 3000 операцій на серці, в тому числі близько 2000 зі штучним кровообігом. Проводяться розробки найважливіших проблем із серцевої хірургії.

Велику увагу Микола Михайлович приділяв також сучасним проблемам біологічної, медичної та психологічної кібернетики. Впродовж 1959- 1990 років він очолював відділ біологічної кібернетики Інституту кібернетики НАН України. Під його керівництвом проведені фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця та розроблені питання машинної діагностики захворювань серця, здійснені розробка та побудова фізіологічної моделі "внутрішнього середовища організму" людини, моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини. Нетрадиційність підходу, оригінальність поглядів М.М.Амосова отримали широке визнання.

За дослідження в галузі біокібернетики в 1978 і 1997 рр. він нагороджений Державною премією України.

М.М.Амосов - автор понад 400 наукових робіт. Більшість його монографій перевидані в США, Японії, Німеччині, Болгарії. В очолюваному ним інституті підготовлено 40 докторів та 146 кандидатів наук, багато з яких нині керують великими науковими центрами. Він був членом президії правління Українського товариства хірургів і кардіологів, Міжнародної асоціації хірургів і Міжнародного товариства медичної кібернетики, наукової ради з кібернетики України, членом редколегії редакційних рад багатьох вітчизняних та зарубіжних журналів.

Свою роботу М.М.Амосов поєднував з великою громадською діяльністю: був депутатом Верховної Ради СРСР п'яти скликань.

Микола Михайлович Амосов був не тільки видатним хірургом, а й яскравим теоретиком медицини, філософом, талановитим кібернетиком, соціологом. Та при всьому цьому ще й письменником! Літературний феномен Амосова привернув на початку 60-х років великий інтерес мільйонів читачів. Його повість "Мысли и сердце" - про пристрасті хірургії - перекладена більше, ніж тридцятьма мовами. У США були здивовані, коли довідалися, що хірург, кібернетик та прозаїк Амосов - одна й та сама людина.

М.М.Амосов відзначений багатьма високими урядовими нагородами СРСР, Почесною відзнакою Президента України.

Микола Михайлович - кардіохірург, корінний росіянин, який став в Україні академіком та людиною сторіччя, створив у Києві Інститут серцево-судинної хірургії та прооперував у ньому 5000 пацієнтів - у 88 років опинився, як то кажуть, "шевцем без чобіт" - підкачало власне серце.

Соратники Амосова довго чинили опір, не хотіли його оперувати. Як шуткував сам пацієнт, "боялися зарізати вчителя". Після успішної операції Микола Михайлович вийшов із лікарні та продовжив те, чим займався паралельно з медициною, - моделюванням майбутнього держави.

Чудове життя прожив М.М.Амосов! Визнання та широка популярність прийшли до нього задовго до смерті. Йому вдалось досягти успіху в усіх основних починаннях. Запропоновані й розроблені ним нові методи лікування одержали загальне визнання, посіли чільне місце як у вітчизняній, так і в зарубіжній медицині.

Помер Микола Михайлович на 90-му році життя, 12 грудня 2002 року.

Та світлий образ великого вченого, його життя, повністю, до кінця відданого народові, залишаються в історії вітчизняної науки як благородний приклад самовідданого служіння Батьківщині.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року за № 128 Інституту серцево-судинної хірургії АМН, яким упродовж багатьох років керував Микола Михайлович Амосов, присвоєно його ім'я.

джерело

Доступні матеріали:
Мысли и сердце. Николай Амосов
Великі Українці. Микола Амосов.
Микола Амосов та спогади співробітників, дочки про нього
Сайт Миколи Амосова
Державна установа Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова АМН України

 

Видання та твори


Коментарі