Білокур Катерина

1900 — 1961

Білокур Катерина Василівна
(1900 - 1961)
художниця

Білокур Катерина Василівна (1900, с. Богданівка Полтавської губ., тепер Яготинського р-ну Київської обл. — 1961, м. Яготин) — народна художниця України, заслужений діяч мистецтва УРСР.

Народилася в с. Богданівці Пирятинського пов. Полтавської губ. (тепер Яготинського р-ну Київської обл.) в селянській сім’ї. З дитячих років виявила хист до малювання. Загальну та художню освіту здобула самотужки. У 1920-х — 1930-х рр. працювала в батьківському одноосібному господарстві, після 1945 р. — в колгоспі.

1940 р. вперше експонувала власні твори на виставці (в Полтавському обласному будинку народної творчості). З 1949 р. — член Cпілки радянських художників УРCР. Підтримувала дружні стосунки з М. Донцовим, C. Кириченком, О. Петрусенко, А. Cередою, C. Таранушенком, П. Тичиною. Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1951 р.). Померла в м. Яготині, похована в с. Богданівці.

Започаткувала в українському малярстві оригінальний жанр — живописні композиції з зображень рослин (квітів, колосся, листя, плодів, дерев тощо), виписаних (на відміну від усталених народно-декоративних традицій) з ювелірною точністю в передачі дрібних деталей, відтінків, світлотіней: «Берізка» (1934); «Квіти за тином» (1935); «Жоржини», «Квіти в тумані» (обидві — 1940); «Польові квіти» (1941); «Квіти увечері» (1942); «Буйна» (1944—1947); «Декоративні квіти» (1945); «Привіт урожаю» (1946); «Квіти з горіхами» (1948); «Цар-колос» (1949); «Рожі», «Квітки і берізоньки ввечері», «Квіти, яблука, помідори» (усі — 1950); «Пшениця, квіти, виноград» (1950—1952); «Кавун, морква, квіти» (1951); «У Богданівці на Загреблі» (1955); «У Шрамківському районі на черкаській землі» (1955—1956); «Півонії» (1958); «Квіти і овочі», «Бурячок» (обидві — 1959); «Букет квітів», «Осінь» (обидві — 1960) та числ. ін., часом вводячи до них елементи натюрморту — «Сніданок» (1950); «Натюрморт з колосками та глечиком» (1958—1959); «Натюрморт з хлібом» (1960) та ін., — або пейзажу — «Колгоспне поле» (1948—1949) та ін. Виконала також ряд позначених яскравим психологізмом портретів — «Жінка в зеленій керсетці» (1920-і рр.); «Портрет Тетяни Бахмач» (1923—1933); «Портрет Олі Білокур» (1928); «Портрет Надії Білокур» (1941); автопортрети (1950, 1955, 1957) та ін., тематичних картин на казкові сюжети — «Чорногузи дитину принесли» («Казка», 1959) та ін. У всіх своїх творах великого значення надавала кольористиці та композиції картини, гармонійно поєднувала традиції народної творчості і світогляду з високою мистецькою майстерністю щодо форми. Непересічний літературний хист виявила в листуванні — з Е. Гурович, М. Донцовим, Д. Косариком, С. Таранушенком, П. Тичиною та ін. діячами культури (опубл. М. Кагарлицьким у 1982—1995 рр.). джерело

Пабло Пікассо: "Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!"

Доступні матеріали:
Роботи Катерини Білокур
Квіти увечері
Етюд на тему листів Катерини Білокур (у книзі М. Коцюбинської "Листи і люди")

Кілька слів про незламну полонянку Катерину Білокур

Видання та твори


Роботи Катерини Білокур Роботи Катерини Білокур

Білокур Катерина

Квіти увечері Квіти увечері

Білокур Катерина

Коментарі