Антонюк Андрій

1943 — наші дні

Антонюк Андрій Данилович
(15 жовтня 1943)
Живописець

Антонюк А. Д. має нагороди та звання. Народний художник України(2007). Заслужений художник України(1989). Лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченко (1994) за серію картин останніх років: Митрополит Іларіон", "Феофан Прокопович", "В казематі Т.Шевченко", "Учителю, хто ми?", "Поклоніння землі та водам", "Богопільська мадонна", "Розмова з Всесвітом", премія правозахисника ім. Василя Стуса (1993), срібна ( 2000) та золота (2002) медалі Національної Академії мистецтв України, почесне звання " Городянин року" (1996, 1998), "Людина року" (2006.), лауреат премії "Золотий Тризуб" (1986), міжнародного фестивалю "Український світ"(1997), диплом "Золота фортуна" (2001).

Український живописець. Член Національної спілки художників України Заслужений художник України, лауреат премії ім.. Т.Г. Шевченка та премії ім. В.Стуса.

Андрій Данилович Антонюк народився 13 жовтня 1943 року в Богополі, в передмісті колишнього Ольгополя (Первомайщина), в самий розпал Вітчизняної війни. Ця територія на той час була окупована румунськими військами і називалася Трансмістрією. Ось у такому місті з'явився такий месіанський провідницький талант. Звичайно, ми знаємо Андрія Антонюка як неперевершеного художника-колориста, майстра етнографічної неповторної манери, як творця неповторних полотен. Важко його роботи віднести до якогось певного жанру: це і не імпресіонізм в чистому вигляді, і не іконографія, це якась така синкретична манера, притаманна тільки йому. Які роботи ви не візьмете – будь то ранні, як "Портрет моєї бабусі", "Тарас Шевченко в казематі", "Цар-колос", "Жива вода", "Моя Венеція", "Гусі-Лебеді летять", – у кожній картині – Андрій Антонюк. Його манеру розпізнаєш відразу – чи він бере фольклорний або пісенний мотив, чи літописний сюжет, чи просто захотілось йому намалювати сади, або "Діти війни", "Солдати Перемоги", чи такий "фата-морганний" український ландшафтний сюжет, тобто різні сюжети епохи – все під силу цьому талановитому митцю.

Освіта: Одеське Державне художнє училище ім. М.Б.Грекова 1962р, художньо-педагогічний факультет, за фахом - викладач малювання та креслення. Педагоги з фаху- Л.М.Островський, Народний художник А.П. Ацманчук. Творча діяльність почалась з 1966р. Член Одеської організації СХ СРСР з квітня 1970р.Член МООНСХУ з 1971р.

Брав участь в республіканських і всесоюзних виставках. Персональні виставки експонувались в багатьох країнах Європи і Америки: Угорщини, Чехії, Словакії, Польщі, Іспанії, Канади, США, Ізраїлю, Японії; в містах Мюнхен, Женева, Лондон, Париж. Улюблений матеріал художника - темпера і акварель. У творчості переважають народні мотиві, художнє осмислення історичного минулого українського народу, його моральні пошуки. Антонюк А.Д. положив начало існуванню південноукраїнської школи образотворчого мистецтва. Роботи художника придбани музеями Києва, Калінінграда, Львова, Миколаєва, (музей ім. В.В Верещагіна - "Пам'ять", папір, акварель, 40х40. "Моя Земля", 60х50 к., темпера, лак.), Одеси, Хмельницька. У Третьяковській галереї в Москві знаходиться диптих "Богопільська мадонна". Роботи знаходяться в приватних колекціях Англії, Німеччини, Іспанії, Словакії, США, Чехії, країнах СНД.

"Малярські візії мистця сягають прадавнього, з його означення чотирьох сторін світу, заторкують початки і витоки, сягають коду генетичної пам'яті. Антонюкове таїнство, Антонюкова заворожуючи притяжна мить з піднебесного, з краю Ойкумени і його власного творчого Богопілля, яке піднесло казку, слов'янський міф до сучасного узгіднення. Він у численних творах незвичний, чистий, наповнений доторками внутрішнього переживання, такого стану, який дозволяє наснажувати полотна умовними образами, картинами, близькими до народних легенд, народних оповідань, того таємного фольклорного обширу, який ще живе хіба що в найвідлюдніших, найвіддаленіших од стереотипу сучасної ментальності місцях". Олександр Федорук, кандидат мистецтвознавства.

джерело

Видання та твори


Коментарі