Забелло Пармен

1830 — 1917

Забелло (Забіла) Пармен Петрович

(9 серпня 1830 — 25 лютого 1917)

Скульптор

Академік Імператорської Санкт-Петербурзької академії мистецтв

Народився в дворянській сім’ї козацькостаршинського походження. У 1840—1850 рр. навчався в Німецькому училищі Святого Петра («Петрішуле»), у 1850—1857 рр. — у 1-й Київській гімназії та Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. У 1854—1862 рр. продовжував навчання в Італії (Рим, Флоренція); після повернення до Російської імперії жив і працював у Санкт-Петербурзі. Академік Імператорської академії мистецтв (з 1869). Помер у м. Лозанні (Швейцарія), де перебував на лікуванні.

Працював у жанрах скульптурного портрета і монументальної скульптури. Основні твори: погруддя Т. Шевченка (1869, 1872), М. Ге (1873), І. Тургенєва, М. Некрасова (обидва — 1878), В. Боровиковського, М. Салтикова-Щедріна (обидва — 1879). Підготував проекти пам’ятників О. Герцену в Ніцці, Франція (1872), О. Пушкіну в Москві (1873), М. Гоголю в Ніжині (1881), М. Ломоносову в Санкт-Петербурзі (1892) та ін.У ”колонії російських художників” у Флоренції, що в середині 1850-х була столицею Італії, найталановитішим був художник Микола Ге. А скульптор Пармен Забіла, як свідчать сучасники, ”може, не такий талановитий, зате розумніший і практичніший”. ”Він матеріаліст, — характеризував Пармена один земляк-юрист. — До Бога ставиться як до особистого опонента! Він — нігіліст того типу, що добре описаний в романах Тургенєва”.

Казали про нього: хоч і бідний, але любив прифрантитися. Авторитетів у мистецтві не визнавав. Приміром, лаяв на чім світ стоїть знаменитого художнього критика Стасова. Уважав, що той не любить і не розуміє мистецтва. Але, як свідчать очевидці і навіть симпатики Стасова, слухати гнівну й темпераментну критику Забіли було дуже цікаво.

Епоха Пармена Забіли була епохою прощання з пишними зразками класики. У пошуках нової правди скульптурний портрет наближався часом до фотографічної точності. Скажімо, надгробний пам’ятник Герцену роботи Забіли в Ніцці — цілком звичайний. Герцен — у сюртуку. Хоча покоління Забіли боготворило Герцена, і якби скульптор зобразив його в римському плащі, в позі героя, усі б це зрозуміли. Але Забіла мав міцний характер і зробив скульптуру такою, якою вважав за потрібне. Так, у нього Герцен енергійний, психологічно точний — але таки в сюртуку.

Забіла створив перший в Російській імперії пам’ятник Миколі Гоголю — в Ніжині. Його поставили 1881-го, того року письменникові виповнилося би 60. Нині екскурсоводи люблять розповідати, що скульптор лишив своєрідний автограф: на плечі Гоголя можна бачити точний профіль Пармена Забіли.

Серед інших його робіт, що збереглися, — бюст Петра І в Петербурзі (Домик Петра, 1875). Дві статуї Олександра ІІ стояли колись — одна в Петербурзі, ще одна в селі Бузівка Таращанського повіту. Ще в Петербурзі був Олександр І, поставлений 1899-го. Цю статую знищено 1918 року за більшовицьким декретом ”Про пам’ятники республіки”. Більше щастило його двом бюстам Шевченка (1869, 1872) — колись вони розходилися сотнями гіпсових копій.

1830, 9 серпня — Пармен Забіла народився в селі Монастирище, тепер Ічнянського району на Чернігівщині;

1850 — вступив до Академії мистецтв у Петербурзі;

1854 — власним коштом поїхав до Італії на вісім років. Там створив скульптури ”Тетяна” (пушкінська героїня), ”Наяда”;

1861 — одружився із Жозефіною Бове із відомого роду петербурзьких архітекторів французького походження. У них були діти: Георгій (1864), Євген (1876), Лев (1862). Донькою останнього була українська дитяча поетеса Наталя Забіла (1903–1985);

1869 — створив портрети чотирьох діячів із роду Кочубеїв, за що удостоєний звання академіка;

1872 — повернувся до Росії, жив у Петербурзі;

1917, 25 лютого — помер і похований у Лозанні, Швейцарія.

джерело

Видання та твори


Коментарі