Литвиненко Сергій

1899 — 1964

Литвиненко Сергій
(5 жовтня 1899 
— 20 червня 1964)
Скульптор, керамік

Сергій Литвиненко закінчив класичну гімназію у місті Лубни в 1917 році. З січня 1919 р. до листопада 1920 р. воював в Українській народній армії у ранзі хорунжого.

В 1924-1929 рр. навчався у Краківській академії мистецтв у Константи Лящкі. Під час навчання в академії входив до Спілки Студентів емігрантів , а з 1926 по 1929 рр. був її головою.

1929-1930 рр. провів в Парижі, де захопився французькою модерністичною скульптурою, зокрема творчістю Родена та Бурделя.

Наприкінці 1930 р. оселився у Львові. З цього періоду почав приймати постійну участь в українських мистецьких виставках. Рання його скульптура – перважно імпресіоністична, для якої характерна динаміка композиції, відсутність гладких площин, намагання фіксувати момент зображення. Пізніше, особливо в монументальній скульптурі, активно застосовує неокласичні засоби виразу. Працює переважно в жанрах портрету, де вдало передає психологічну зарактеристику особи, а також монументальної та меморіальної скульптури. Іноді створює жанрові композиції.

Спочатку мав майстерню на вул. Пісковій у приміщеннях бувшої Вільної академії, а пізніше в 1936-1944 рр. на вул. Мончинського, 62 ( нині вул. Єфремова).

Захоплювався також мистецтвом кераміки. З 1933 р. і до початку війни керував у Львові керамічною фабрикою „Око”, що знаходилася в комплексі будинків колишньої фабрики будівельних матеріалів Івана Левинського, а саме - в в будинку по вул. Ген. Чупринки, 58а.

На початку Другої світової війни, як і більшість митців Львова, вступив до Спілки художників УРСР, а в 1940 р.у Москві прийняв участь у виставці образотворчого мистецтва Західних областей України и народної творчості гуцулів.

Як відомого скульптора та досвідченого керівника майстернями мистецької кераміки в 1940 р. Сергія Литвиненка поставили на чолі Львівської скульптурно-керамічної фабрики на вул. Мучній, що була створена у кінці 1939 р. На ній працювало бл. 20 львівських скульпторів. На фабриці випускалася, переважно, ідеологічно-пропагандиська продукція, в першу чергу - скульптурні портрети радянських керівників, які тиражувалися за моделями скульпторів – працівників фабрики, в т.ч. і Сергія Литвиненка. Скульптура цього періоду були стилістично орієнтована на офіційно прийняте в СРСР соцреалістичне мистецтво.

В період німецької окупації Львова під час Другої світової війни з серпня 1941 р. Сергій Литвиненко знов очолив скульптурно-керамічну фабрику. В цей період за його моделями були виконані серія гіпсових бюстів Т. Шевченка, М. Лисенка, І. Франка, генерала Мирона Тарнавського, політика Миколи Міхновського та інших відомих українців.

В 1943-1944 рр. викладав у Вищій образотворчій студії у Львові , яка утворилася після ліквідації німецькою владою Львівської державної мистецько-промислової школи. З наближенням до Львова лінії фронту студія припинила своє існування.

Сергій Литвиненко покинув Львів весною 1944 р. і перебрався до Німеччини. З 1949 року жив у Нью-Йорку в США. Там продовжував творчо працювати, почав виставлятися, брав активну участь у житті української діаспори. Він був організатором Українського літературно-мистецького клубу у Нью-Йорку, а з 1949 р. – його головою. В 1952-1957 рр. був першим головою новостворенного Об”єднання мистців-українців в Америці.

З 1953 р. разом із Петром Холодним-молодшим, Мирославом Радишем, Яковом Гніздовським та Антоном Малюцею був викладачем в Українському інституті пластичного мистецтва.

Помер в 1964 р. у Нью-Йорку. Похований на історичному цвинтарі в Бавнд Бруку в Нью-Джерсі, США.

Багато творів Сергія Литвиненка зберігаються в американських мистецьких колекціях. Значна частина його скульптур у львівських збірках, зокрема Національного музею, були знищені під час музейних чисток початку 1950-х рр., коли за наказом Міністерства культури СРСР в музеях була проведена ліквідація двох типів творів: т.зв. формалістичних, які не відповідали канонам соцреалізму, та творів митців, що опинилися в еміграції. Не дивлячись на це, окремі твори Литвиненка й нині знаходяться в збірці Національного музею у Львові. Також уявлення про його творчість та мистецький рівень робіт дають скульптурні надгробки та Пам’ятники: І. Франко, І. Левинському, В. Пачовському та І. Кивелюку на Личаківському кладовищі у Львові, героям Української галицької армії в Раві-Руській, українським героям на цвинтарі в Яворові тощо.

джерело

Видання та твори


Коментарі