Городецький Владислав

1863 — 1930

Городецький Владислав Владиславович
(23 травня 1863 
— 3 січня 1930)
Архітектор

Видатний київський архітектор Владислав (повне ім’я – Лєшек Дезидерій Владислав) Городецький народився у травні 1863 року в польській шляхетській родині на Поділлі у селі Шолудьки (тепер – Немирівського району Вінницької області). По закінченні реального училища Святого Павла в Одесі та Імператорської академії мистецтв у Петербурзі (1890) переїхав до Києва, де прожив майже 30 років.

Наприкінці XIX століття Київ охопила «будівельна лихоманка». Саме тоді з‘явилися сотні великих багатоповерхових житлових будинків, різноманітні громадські споруди: храми різних конфесій, політехнічний інститут, гімназії, училища, притулки, лазні, театри, готелі, казарми, критий ринок, іподром, велотрек тощо. Автором деяких з них був Владислав Городецький.

Будинок національного художнього музею України по вулиці Грушевського, 6 зведено у 1897-1899 із застосуванням у центральному порталі колон класичного давньогрецького доричного ордеру, а горельєф у фронтоні зображує алегорію торжества мистецтв. Пара величних левів стережуть цей храм прекрасного. Храм виконано у досить класичній манері, якби не те, що зведено його з бетону. Справа в тому, що Городецький був власником цементного заводу «Тон» під Києвом і «задля реклами» зводив більшість замовлень виключно зі свого бетону. Тому будинок музею, спроектований з дотриманням усіх пропорцій та канонів класичної архітектури, все ж є унікальним у своєму роді.

Римо-католицький костел Святого Миколая по вулиці Великій Васильківській, 75 збудовано у рафінованих формах готики – з двома шпилястими вежами, традиційними для стилю круглим вікном - «трояндою», з насиченим ліпним декором. Щодо костелу, можна зауважити, що у різних джерелах повідомляється про два різних архітектори храму. В одних джерелах стверджують про те, що храм зводив саме Городецький, в інших – що його архітектором був Валовський, а Городецький лише керував власне будівництвом. Як би там не було, але храм дійсно вражає своєю пишністю та автентичністю – спорідненість зі своїми середньовічними західноєвропейськими братами.

Караїмська кенаса по вулиці Ярославів Вал, 7 зведено 1900 року в ретельно оздоблених формах і деталях мавританського стилю. На жаль, під час реконструкції купол було знищено.

Привертають увагу монументальні фасади колишньої меблевої фабрики Й.Кімаєра по вулиці Архітектора Городецького, 13 та колишнього прибуткового будинку по вулиці Великій Васильківській, 25, споруджених за проектами Городецького. Натомість практична доцільність і простота форм присутні в корпусах колишнього Південноросійського машинобудівного заводу по вулиці Жилянській, 101, споруджених повністю за проектом Городецького у 1890-х роках.

Але найбільшу славу принесла Городецькому найоригінальніша споруда ХХ століття у Києві – власний прибутковий будинок, зведений ним по вулиці Банковій, 10 у силі модерн у 1901-03 роках. Розташований на стрімкому крутосхилі і тому – на три поверхи з вулиці і на шість – із двору, розкритий на всі чотири боки різними асиметричними фасадами, будинок Городецького вражає уяву кожного, хто його бачить. Раціонально розпланований, технічно досконалий будинок оздоблений ззовні і зсередини безліччю скульптурних прикрас. Їх виконав талановитий італійський скульптор і близький друг архітектора – Еліо Саля (1864-1920), співавтор усіх архітектурних творів Городецького у Києві. Новація полягала в тому, що всі оздоби виготовлено з цементу – найпередовішого матеріалу сторіччя, і в тому, що скульптор проходив вже по готовому твору карбом, залишаючи авторську руку, надаючи поверхні виду натурального каменю.

Справжній зоопарк прикрасив фасади будинку на Банковій: голови слонів та носорогів, ящірки та жаби, пітон і крокодил, пантера й орли, нарешті величезні квітки латаття, казкові риби, косулі й дівчата в ретельно й дотепно продуманих та не менш майстерно виконаних композиціях створили незабутній фантастичний образ будинку-казки.

Владислав Городецький будував гімназії в Умані та Черкасах, в Мошнах – лікарню, в Шпикові – цукровий завод, в Печері – мавзолей Потоцьких, в Євпаторії - власну віллу тощо.

Невблаганні реалії змусили архітектора Городецького емігрувати 1920 рок до Польщі, де він продовжив архітектурну практику за рахунок американських інвестицій в розбудову міського господарства розореної війною країни.

1928 року та сама американська компанія запросила Городецького на посаду головного архітектора синдикату по спорудженню перських залізниць. Там, у далекому Тегерані, вже літньою людиною, Владислав Городецький спорудив залізничний вокзал, палац для шаха, спроектував готель тощо.

3 січня 130 року Владислав Городецький відійшов у вічність і був похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб у Тегерані. На сірому камені викарбували польською мовою епітафію зі словами: «Професор архітектури».

А вулиця в центрі Києва, яку він проектував, на якій стоять споруджені за його кресленнями будинки, де він жив, названо ім’ям архітектора Городецького.

джерело

Доступні матеріали:
Будинок з химерами
Всеросійська виставка 1913 року в Києві
Костел Святого Миколая
Національний художній музей України

 

Видання та твори


Будинок з химерами Будинок з химерами

Городецький Владислав

Костел Святого Миколая Костел Святого Миколая

Городецький Владислав

Будинок з химерами Будинок з химерами

Городецький Владислав

Коментарі