Сєдак Ігор

1923 — наші дні

Сєдак Ігор Микитович
(3 жовтня 1923 
 2009)
Архітектор, педагог

Автор понад 150 наукових робіт та публікацій з актуальних проблем містобудування і архітектури, серед яких монографія «Архітектура України».

І. Сєдак виконав понад 100 проектних і конкурсних робіт: генеральних планів Великої Ялти, Сум, Донецька — Макіївки та інших міст і селищ України. Ним запроектовані і побудовані житлові та громадські споруди в Києві, Дніпрорудному, Нововолинську, Червонограді, Артемівську, Кременчузі, Коростишеві та інших містах України, розроблені проекти парків в Алушті, Симферополі, Одесі, Закарпатті, приміській зоні Києва.

У співдружності зі скульпторами розроблено та встановлено понад 30 пам'ятників: загиблим у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр. односельцям; погруддя двічі Героя Соціалістичної Праці, президента НАН України, академіка Б.Є. Патона в Києві.

За ландшафтну архітектуру центру Донецька присуджено Державну премію СРСР.

Репрезентував Україну на багатьох з'їздах Спілки архітекторів СРСР.

Обирався членом президії, першим заступником голови і головою правління Спілки архітекторів України (1965—1990), секретарем правління Спілки архітекторів СРСР (1975—1990).

Був делегатом ХІ—XVI конгресів та асамблей Міжнародної спілки архітекторів (UIA) у Болгарії, Іспанії, Мексиці, Єгипті, Великій Британії.

Багато років був членом Комітету з Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка та головою його архітектурної секції, членом президії республіканського правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, віце-президентом архітектурної секції Українського товариства дружби та культурного зв'язку з зарубіжними країнами, членом комісії Української РСР із справ ЮНЕСКО.

Працював головним редактором науково-технічного збірника «В помощь проектировщику-градостроителю», за плідну роботу в якому нагороджений срібною медаллю Всесоюзної виставки досягнень народного господарства СРСР.

1923 — народився 3 жовтня в м. Полтаві.

1941—1946 брав участь у бойових діях Другої світової війни, служив у лавах Червоної Армії.

1951 — закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Архітектура».

1951—1969 працював у проектних і науково- дослідних інститутах.

1969—1976 директор Українського державного інституту проектування міст «Діпромісто».

1975—1990 секретар правління Спілки архітекторів СРСР, голова правління Спілки архітекторів України.

З 1979 доцент кафедри містобудування Київського національного університету будівництва і архітектури.

Член Національної спілки архітекторів України, почесний член Української академії архітектури, дійсний член Академії будівництва України (2004).

Нагороджений: орденами Трудового Червоного Прапора, Богдана Хмельницького, Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, багатьма вітчизняними та зарубіжними медалями.

джерело

Видання та твори


Коментарі