Шинкарук Володимир

1954 — наші дні

Шинкарук Володимир Федорович
(Нар. 19 серпня 1954)
Композитор, співак, поет, прозаїк, науковець

Автор і виконавець своїх пісень, ведучий і режисер, професор Житомирського державного університету імені І.Франка

Народився в селі Вчорайшому Ружинського району Житомирської області в родині медиків. У період хрущовського “укрупнення районів” батьки переїхали на Хмельниччину — спочатку в селище Теофіполь (1958 — 1962), а потім у місто Красилів (1962 — 1967).

У 1967 році родина Шинкаруків повертається на Житомирщину і оселяється в селищі Червоному Андрушівського району.

У 1971 році Володимир Шинкарук закінчив Червоненську середню школу і став працювати завідувачем клубу Червоненського цукрового комбінату. З 1972 по 1976 рік навчався на філологічному факультеті Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Франка. Після закінчення вищого навчального закладу залишився викладати на кафедрі російської та зарубіжної літератури. Служив у війську, навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту ім. М.Горького (науковий керівник професор І.Т. Крук).

Працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора Житомирського державного університету ім. І.Франка, а також у Київському Національному університеті культури та мистецтв (2000 — 2002). Його наукові інтереси лежать у сфері історії літератури та мистецтва, літературного краєзнавства. Він — автор біобібліографічного довідника “Літературна Житомирщина” (1993), навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України “Давня література. Практикум” (2003, у співавторстві з П.Білоусом), „Українська література. ХІ – ХVІІІ ст. Практикум” (2006, у співавторстві з П.Білоусом), більш як шістьох десятків наукових статей.

Постійно поєднує науково-педагогічну діяльність з концертними виступами. Як автор і виконавець є переможцем багатьох музичних фестивалів і конкурсів, виступав з концертами у Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США. Записав і видав два магнітних альбоми “Дім для душі” (Сoll. 1, 1998), “Дім для душі” (Сoll. 2, 2001); компакт-диски “Дім для душі” (2002), „Колір тиші” (2007), «Перекоти-НЕБО» (2009), "Шестиструнний дощ" (2010).

В.Шинкарук також член Національної спілки письменників України. Друкувався в журналах "Київ", "Перець", "Дніпро". Його перу належать книги поезій та пісень: “Moderatо синіх сутінків” (1994), “На відстані ночі” (1996), “Перелітні дощі” (1999), „Перехрестя розлук” (2004), „Колискова для осені” (2009), збірки прози “Оповідання” (2003), „Нестандартний підхід” (2006), прозово-поетична книга "На два життя одразу"(2010). Переклав українсько мовою поетичну п'єсу Карло Гоцци "Король-олень" (режисер П.Авраменко) та п'єсу Біла Маноффа "Сич і кішечка" (режисер Г. Артеменко). Обидва спектаклі поставлені в Житомирському обласному музично-драматичному театрі ім. І.Кочерги в 2011 році.

Виховав цілу плеяду відомих науковців, журналістів та митців, серед яких Юрій Кот, Сергій Кудімов, Наталія Мосійчук, Ірина Антонович, заслужена артистка України Ірина Шинкарук.

Лауреат обласної комсомольської премії імені Миколи Шпака (1986), Всеукраїнської премії ім. І.Огієнка (2008), переможець Х Всеукраїнського літературного конкурсу "Коронація слова" в номінації "Пісенні тексти про кохання" (2010).Шинкарук Володимир Федорович — автор і виконавець своїх пісень, ведучий і режисер, професор Житомирського державного університету імені І.Франка, народився 19 серпня 1954 року в селі Вчорайшому Ружинського району Житомирської області в родині медиків. У період хрущовського “укрупнення районів” батьки переїхали на Хмельниччину — спочатку в селище Теофіполь (1958 — 1962), а потім у місто Красилів (1962 — 1967).

У 1967 році родина Шинкаруків повертається на Житомирщину і оселяється в селищі Червоному Андрушівського району.

У 1971 році Володимир Шинкарук закінчив Червоненську середню школу і став працювати завідувачем клубу Червоненського цукрового комбінату. З 1972 по 1976 рік навчався на філологічному факультеті Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Франка. Після закінчення вищого навчального закладу залишився викладати на кафедрі російської та зарубіжної літератури. Служив у війську, навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту ім. М.Горького (науковий керівник професор І.Т. Крук).

Працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора Житомирського державного університету ім. І.Франка, а також у Київському Національному університеті культури та мистецтв (2000 — 2002). Його наукові інтереси лежать у сфері історії літератури та мистецтва, літературного краєзнавства. Він – автор біобібліографічного довідника “Літературна Житомирщина” (1993), навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України “Давня література. Практикум” (2003, у співавторстві з П.Білоусом), „Українська література. ХІ —ХVІІІ ст. Практикум” (2006, у співавторстві з П.Білоусом), більш як шістьох десятків наукових статей.

Постійно поєднує науково-педагогічну діяльність з концертними виступами. Як автор і виконавець є переможцем багатьох музичних фестивалів і конкурсів, виступав з концертами у Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США. Записав і видав два магнітних альбоми “Дім для душі” (Сoll. 1, 1998), “Дім для душі” (Сoll. 2, 2001); компакт-диски “Дім для душі” (2002), „Колір тиші” (2007), «Перекоти-НЕБО» (2009), "Шестиструнний дощ" (2010).

В. Шинкарук також член Національної спілки письменників України. Друкувався в журналах "Київ", "Перець", "Дніпро". Його перу належать книги поезій та пісень: “Moderatо синіх сутінків” (1994), “На відстані ночі” (1996), “Перелітні дощі” (1999), „Перехрестя розлук” (2004), „Колискова для осені” (2009), збірки прози “Оповідання” (2003), „Нестандартний підхід” (2006), прозово-поетична книга "На два життя одразу"(2010). Переклав українсько мовою поетичну п'єсу Карло Гоцци "Король-олень" (режисер П.Авраменко) та п'єсу Біла Маноффа "Сич і кішечка" (режисер Г. Артеменко). Обидва спектаклі поставлені в Житомирському обласному музично-драматичному театрі ім. І. Кочерги в 2011 році.

Виховав цілу плеяду відомих науковців, журналістів та митців, серед яких Юрій Кот, Сергій Кудімов, Наталія Мосійчук, Ірина Антонович, заслужена артистка України Ірина Шинкарук.

Лауреат обласної комсомольської премії імені Миколи Шпака (1986), Всеукраїнської премії ім. І.Огієнка (2008), переможець Х Всеукраїнського літературного конкурсу "Коронація слова" в номінації "Пісенні тексти про кохання" (2010).

джерело

Доступні матеріали:
Сайт Володимира Шинкарука

Видання та твори


Коментарі