Годзяцький Віталій

1936 — наші дні

Годзяцький Віталій Олексійович
(Нар. 29 грудня 1936)
Композитор

Народився 29 грудня 1936 року в місті Київ.

Почав вивчати музику вдома, зі своєю матір'ю - вчителькою музики та співу у школі. В останніх класах школи навчався гри на фортепіано (викладач Р.Гіндін, Я.Фастовський), вивчав теоретичні дисципліни (викладач Н.Горюхіна) і саме тоді починав складати музику (здебільша - фортепіанні п'єси). У 1956 - 1961 навчається в Київській консерваторії під керівництвом проф. Б.М.Лятошинського (композиція, оркестровка) та Л.М.Ревуцького (поліфонія).

Роки навчання в консерваторії визначені не тільки активною композиторською роботою, але й дружбою, творчими стосунками з молодими композиторами В.Сильвестровим, В.Губою, Л.Грабовським, диригентом І.Блажковим. Це спілкування відіграло велику роль у становленні К. Годзяцького як композитора. Регулярно бере участь у концертах Творчого клубу при НСТ консерваторії та фольклорних поїздках.

У 1961-1963 працює викладачем теоретичних дисциплін Вінницького музичного училища, увесь вільний час присвячує складанню музики. Він активно пропагує сучасні музичні ідеї, що стало причиною конфлікту з керівництвом училища. Повернувшись до Києва викладає у різноманітних музичних школах та студіях, перевіряє аматорські хори на посаді методиста Республіканського Будинку художньої самодіяльності (1974 - 1975), керує ансамблем естрадної та камерної музики, що виступає в багатьох київських кінотеатрах (1975 -1982).

Сьогодні Годзяцький - викладач дитячої музичної школи №27 та професійний композитор. Починаючи з 60-х років він періодично працює в області кіно та театральної музики, обробляє та перекладає твори різних жанрів для багатьох виконавчих колективів. В ролі аранжувальника Годзяцький співпрацює з Київським камерним оркестром, камерним ансамблем Київського театру опери та балету. Зараз він керує шкільним оркестром, для якого він обробляє музику, пише фантазії та попурі.

Разом зі своїм батьком - київським церковним регентом та композитором О.К.Годзяцьким-Сніжинським він складає хорові твори в різних жанрах духовної музики. Але основну увагу він приділяє камерно-інструментальній, вокальній та іншим жанрам академічної музики. Вивчає всі її нові напрямки та технології, що прийшли з Заходу. Це додекафонова (серійна), сонористична, електронно-конкретна музика, що її засоби композитор використовував і тоді, коли компонував музику "за замовленням". Цим він викликав нарікання на свою адресу з боку офіційних ідеологів.

У 60-ті роки творча діяльність Годзяцького активізується. Він пише твори, що знаходять схвалення частини молоді, яка цікавиться сучасною музикою - "Автографи" та "Розриви площин" для фортепіано, "4 етюди для магнітофона", музика для телефільму "Софія Київська" і до ряду анімаційних фільмів. Музика Годзяцького та інших композиторів, представників "радянського авангарду", викликає великий інтерес за кордоном. Їх твори виконуються, друкуються в США та країнах Європи, про них пишуть у пресі. На батьківщині ж їх музика лунає рідко, їх успіхи замовчуються, їх імена прирівнюють до імен дисидентів. Годзяцькому довелось працювати в умовах ідеологічно-бюрократичного диктату КПРС, коли діяльність музикантів та інших митців, що не підтримують естетичних та ідейних догм соцреалізму, зустрічала жорстокий опір офіційних органів керівництва культурою.

Лише через 8 років після закінчення консерваторії Годзяцького прийняли до Спілки композиторів України (1969), але через півтори роки його разом з В.Сильвестровим вивели зі складу Спілки і водночас звільнили з роботи в музичній школі, де вони разом викладали. Це означало ізоляцію від культурної суспільної діяльності - відсутність творчих замовлень, нотних публікацій, неможливість брати участь в концертах, радіопередачах тощо. Ці обставини знизили творчу продуктивність композитора в 70-ті роки. Але пізніше творча діяльність його активізується.

Музика Годзяцького лунає в концертах, по радіо, його твори публікуються, купуються Міністерством культури. Вони виконуються в інших містах СРСР та за кордоном (де вони і виконувались, починаючи з 60-х років) - в Данії, Німеччині, США, Англії, Нідерландах, Угорщині, Чехії, Словаччині.

Зараз, незважаючи на складні соціально-економічні та культурні обставини в країні, композитор активно бере участь у концертах різних фестивалів, публікує статті в пресі, виступає по радіо і на телебаченні з питань розвитку культури в Україні, бере участь у роботі Спілки композиторів України.

У 1996 присвоєно почесне звання Заслужений діяч мистецтв України.

джерело

На сайті доступно:
Соната №2

Видання та твори


Коментарі