Кошиць Олександр

1875 — 1944

Кошиць Олександр Антонович
(12 вересня 1875 — 21 вересня 1944)
Хоровий диригент, композитор, етнограф, фольклорист

Засновник і керівник Української республіканської хорової капели, організатор музичних колективів в Україні, США, Канаді

Походив зі старовинного шляхетського роду Пораст-Кошиців. Народився в сім’ї священика, мати Олександра Кошиця Євдокія Ми­хайлівна — з роду Маяковських. У 1877 р. сім’я переїхала до села Та­расівка (тепер село Звенигородсь­ кого р-ну Черкаської обл.), де батько отримав парафію. У 1884—1890 рр. навчався в Богуславській бурсі, у 1890—1896 рр. — у Київській духовній семі­нарії, у 1897—1901 рр. — у Київській духовній академії, де у 1896—1901 рр. був диригентом хору. По закін­ченні академії отримав науковий ступінь кандидата богослів’я. У 1902—1904 рр. викла­дав історію в гімназіях м. Ставрополь (тепер місто в РФ) і м. Тифліс (тепер м. Тбілісі, столиця Грузії). Від літа 1903 до 1905 р. за дорученням Кубанського статистичного комітету (з реко­мендації М. В. Лисенка) подорожував по станицях Кубані й запи­сував козацькі пісні (усього бл. 1 тис; у 1908 р. за збірку «500 кубансь­ких народних пісень» на Етнографічній і господарській виставці Кубані отримав золоту медаль).

У жовтні 1904 р. Кошиць був затверджений на посаді вчителя співу в Київській духовній семінарії. Відтоді в його житті почався но­вий період — київський, який тривав 15 років і був для нього, за його власною оцінкою, «са­мым бурным и самым трудным». Працював в Учительській семінарії, 2-й жіночій та 1-й комер­ ційній школах. Згодом влашту­ вався в Музично-драматичний інститут М. Лисенка, вів там клас хорово­го співу й сам навчався в класі композиції професора Любомирського. Згодом очолив (як директор і диригент) засноване М. Лисенком товариство «Боян». Від 1908 р. керував хором студентів Київського університету, який користувався великою популярністю серед киян і в 1909 р. став переможцем київського конкурсу. Саме цей колек­тив уперше виконав знаменитий «Щедрик» М. Лисенка.

Працював диригентом: у 1912—1916 рр. — театру М. К. Садовського, водночас з 1913 р. — хору Вищих жіночих курсів, у 1916—1917 рр. — Київського оперного теа­тру. Працюючи в театрі М. Садовського, поставив опери М. Ли­сенка «Утоплена» та «Різдвяна ніч», Д. Січинського «Роксолана», П. Масканьї «Сільська честь», а також кілька оперет, відновив опери С. Монюшка «Галька» та М. Лисенка «Енеїда», написав музику до п’єс, зокрема до «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. П. Кропивницького та «Казка старого млина» С. Черкасенка.

У роки української революції 1917—1921 рр. був призначений Українсь­ кою Центральною Радою музичним представником Театрального і музичного комітету, а після перетворення останнього на музичний відділ Міністерства освіти Української Народної Рес­публіки — керівником цього відділу. У січні 1919 р. разом із К. Стеценком за дорученням С. Петлюри організу­вав у Києві Українську республіканську капелу (з 1919 — Український республіканський хор) і виїхав разом з нею на гастролі до країн Європи і Америки. У зв’язку зі встановленням на українських землях більшовицької влади не повер­нувся на Батьківщину.

Від 1924 р. мешкав у США та Канаді. Багато уваги приділяв організації українських хорів, підготовці кадрів для них, писав хорові твори, обробки українських народних пісень. Від 1935 р. керував об’єднаними українськими хорами Нью-Йорка і передмістя. Гастролі українського хору спільно з хореографічним ансамблем В. Авраменка у 1930-ті рр. по північно-американському континенту перетворилися на тріумф української пісні і танцю. Брав участь у зйомці перших українських фільмів у США (1930-ті рр.). Був одним із кращих знавців і попу­ляризаторів української народної пісні та церковного співу.

У Канаді діють фундація та хор ім. О. Кошиця. Від 1978 р. хор неодноразово виступав з концертами в УРСР. У 1992 р. йому за популяризацію українського хорового мистецтва прису­джено Державну премію України ім. Т. Шевченка.

джерело

На сайті доступно:
Обробка народної пісні «Ой ходить сон коло вікон»

Видання та твори


Коментарі