Литвиненко-Вольгемут Марія

1892 — 1966

Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна
(13 лютого 1892 — 3 квітня 1966)
Оперна співачка, педагог

Оперна та камерна співачка (лірико-драматичне сопрано), виконавське мистецтво якої становить одну з найяскравіших сторінок національної вокальної культури. Солістка Київського, Харківського театрів опери і балету. Професор Київської консерваторії (1944), лауреат Державної премії СРСР (1946), народна артистка СРСР (1956).

Формування творчої особистості Марії Іванівни Литвиненко-Вольгемут збіглося з періодом надзвичайно інтенсивного розвитку вітчизняної музичної культури, її національного самовизначення, утвердження як суб’єкта світового культурного процесу в перші десятиліття XX ст. Ці роки були для неї як співачки й актриси періодом навчання, дебютів у театрі М. Садовського, Українській музичній драмі, театрах Вінниці, Харкова, Полтави, Петрограда, зустрічей з діячами, які відіграли значну роль у становленні художньої індивідуальності мисткині, — досвідченим вокальним педагогом М. Алєксеєвою-Юнєвич, а також М. Лисенком, Я. Степовим, О. Кошицем, Ф. Шаляпіним, А. Неждановою, М. Садовським, П. Саксаганським та іншими видатними сучасниками. Тоді викристалізувались неповторні риси риси її виконавського стилю — виняткова чистота вокальної інтонації, рельєфність і чіткість кожної фрази, бездоганне звуко-ведення, щирість і правдивість передачі музичного образу, здатність до відтворення багатої палітри емоційно-образних відтінків.

Найповніше творче обдаровання співачки розкрилось під час її роботи в Київському оперному театрі, на сцені якого вона створила понад 70 музично-сценічних образів, різних за географією, хронологією, жанрами і стилями. Стала класикою інтерпретація нею оперних партій у багатьох творах українських композиторів: Оксани, Одарки («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Варвари («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Наті («Тарас Бульба» М. Лисенка) та ін.

Вона так само глибоко проникала в художній зміст різнопланового національного і світового камерно-вокального репертуару, самобутню мелодику українських народних пісень, стала однією з найбільш знаних і шанованих як фахівцями-музикантами, так і широкою громадськістю вітчизняних вокалістів. Викладаючи в Київській консерваторії, виховала немало співаків, які працювали в оперних театрах Києва, Кишинева, Ленінграда, значно вплинула на формування багатьох вокалістів Київського оперного театру. Разом з Л. Курбасом, А. Петрицьким, Я. Степовим та іншими визначними митцями стояла біля джерел Української державної музичної драми 1919 р. На відстані майже півстоліття від завершення життєвого і творчого шляху видатної співачки її мистецтво переконливо розкривається перед нами як невід’ємна складова золотого фонду національної духовної культури.

джерело

Доступні матеріали:
Марія Литвиненко-Вольгемут. Аудіо

Видання та твори


Аудіо Аудіо

Литвиненко-Вольгемут Марія

Коментарі