Рахлін Натан

1905 — 1979

Рахлін Натан Григорович
(10 січня 1905  — 28 червня 1979)
Диригент

Народний артист СССР (1948)

Ця творча постать є знаковою для української музичної культури. З 1938 року протягом майже 25 років Рахлін Н. Г. очолював Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України. Під його невтомною орудою оркестр здобув неповторне творче обличчя, став одним із провідних мистецьких колективів.

Особливо необхідно відзначити неабиякі вміння і талант Натана Григоровича творити оркестр, налагодити надзвичайно складний і систематичний процес його виховання. Він умів переконливо і ясно доводити до оркестрантів свої наміри і бажання засобами диригентських жестів, мімікою, непохитним вольовим імпульсом. За всім цим, безперечно, стояв глибокий природній музичний дар і, у великій мірі, самостійно здобутий досвід, який Маестро вміло трансформував у високу професійну майстерність. Безперечно, бажання постійно вдосконалювати себе у якості диригента притаманне багатьом творчим особистостям, але Натан Григорович у цьому відношенні особливо відрізнявся. Достатньо нагадати про те, що він досконало володів багатьма музичними інструментами симфонічного оркестру. Усі художньо – виражальні можливості інструментів, темброві і штрихові особливості Натан Григорович умів ефективно застосовувати до конкретної образної сфери виконуваного ним музичного твору.

За необхідності він міг брати той чи інший інструмент і демонструвати штрихові або складні технічні прийоми гри, які потім з успіхом використовувались в ансамблевій грі музикантів. Усе це додавало Н. Рахліну авторитету і поваги з боку оркестрантів.

На перший погляд, манера репетиційної роботи з оркестром, підготовка монументальних і складних творів до концертного виконання виглядали як стихійний пошук ідеї і, часом, нагадували про інтуїтивний шлях розкриття музичних образів. Але досвідчений професіонал одразу міг переконатися в тому, що всі деталі, як з точки зору тактики, так і з боку стратегії були продумані Маестро до найменших подробиць. Саме ця, ніби – то „стихійність” додавала до його „творчого секрету” неперевершеної індивідуальної самобутності, глибокої переконливості й оригінальної мистецької манери.

Рахлін Н. Г. отримав блискучу музичну освіту у таких київських професорів, як В. Бердяєв, О. Орлов, Д. Бертьє, Р. Брок. Його музична універсальність, уміле поєднання диригентських традицій з новими умовами композиторських стилів у постійній співпраці з такими видатними авторами, як Д. Шостакович, С. Прокоф’єв, Б. М. Лятошинський, Л. Ревуцький та багатьма іншими дозволили Натану Григоровичу яскраво втілювати в реальне звучання оркестрових барв такі складні, але неповторні музичні ідеї XX століття. Достатньо нагадати, що в тісній співпраці з Б. М. Лятошинським світ уперше почув геніальну Третю симфонію та „Слав’янський концерт”, перше виконання в Москві з Державним симфонічним оркестром СРСР 30 жовтня 1957 року Одинадцятої симфонії Д. Шостаковича, а згодом, 19 грудня цього ж року, в Києві з грандіозним успіхом відбулася прем’єра цього твору з керованим ним українським оркестром. Гастролюючи з українським оркестром практично по всіх республіках бувшого Радянського Союзу, Сибіру і Далекого Сходу, неодноразово демонструючи досягнення української музичної культури на декадах мистецтва у Москві, Н. Г. Рахлін мав універсальну можливість зануритися в спілкування з багатьма творчими колективами, видатними виконавцями – солістами, композиторами. Він умів використовувати такі можливості максимально і, головним чином, не тільки для себе особисто, а й активно підштовхуючи до цього музикантів свого колективу. У результаті всього цього створювалася неоціненна природня атмосфера творчого зростання всіх, хто мав безпосереднє відношення до Державного симфонічного оркестру України. Сюди намагалися потрапити найкращі музиканти, навколо оркестру гуртувалися талановиті молоді композитори і диригенти. Так на живій практичній роботі поступово формувалась, а, точніше сказати, перебирала естафету глибоких слав’янських традицій нова генерація українських музичних діячів, серед яких: Євген Станкович, Мирослав Скорик, Валентин Сильвестров, Левко Колодуб, Стефан Турчак, Федір Глущенко, Лев Венедиктов, Павло Муравський та багато інших, які активно пропагували українську культуру у світі і сьогодні продовжують робити це з великим натхненням. У цьому відношенні вклад Натана Рахліна у розвиток українського музичного мистецтва просто неоціненний. Але це не все. Важливо, щоб ми всі пам’ятали, що цей митець практично стояв у витоків симфонічних оркестрів у таких містах України, як Донецьк, Харків, Запоріжжя, Ялта, Одеса, ін міст. Його воля і енергія були постійно спрямовані на вдосконалення українських периферійних симфонічних оркестрів, виховання високого професіоналізму і виконавської культури. В основі цього була одна мета – український народ повинен почути у першокласному виконанні власних творчих колективів геніальні шедеври світової і української музичної культури. Масштаб діяльності цього митця був настільки могутнім, що результати його відчуваються і сьогодні. Про його репетиції з оркестрами, концертні виступи знають декілька поколінь музикантів, які переказують просто легенди.

Одного разу, проводивши генеральну репетицію з оркестром у Харкові, Маестро за три години роботи над вступною частиною Шостої симфонії П. І. Чайковського так і не зміг просунутися далі. Підходив час до завершення репетиції і музиканти почали страшенно нервуватися від того, що буде ввечері на концерті? Напруження в оркестрі виникло неймовірне, коли Натан Григорович, так і не зумівши пройти всю симфонію до кінця, оголосив: „Все інше буде ввечері на концерті...”. Шок, який охопив увесь колектив, дав зворотній результат. На концерті було велике свято. Виконання було просто неперевершене, яскраве і насичене великою магією трагедійності Петра Ілліча Чайковського. Маестро торжествував. Він досяг найголовнішого. Увесь оркестр і окремі музиканти були цілком підпорядковані його виконавській волі й енергії. Ніхто не міг пропустити жодного жесту, погляду чи найменших деталей, намірів диригента. Так, інтуїція, величезний досвід і знання вкотре доводили правильність обраного шляху.

Іще одна деталь, на яку хочеться особливо звернути увагу. Натан Григорович Рахлін володів універсальними якостями, які ставили його творчість в один ряд із такими видатними світовими діячами музичної культури, як Гектор Берліоз, Ференц Ліст, Антон Рубінштейн, Артуро Тосканіні, Бруно Вальтер та ін. Це, насамперед, стосується його непохитного бажання донести до великої слухацької аудиторії безсмертні шедеври таких геніальних творців, як Й. Гайдн, Й. С. Бах, Л. Ван Бетховен, В. А. Моцарт, Й. Брамс, Ф. Шуберт, Дж. Верді, П. І. Чайковський, С. І. Танєєв, М. А. Римський-Корсаков, М. П. Мусоргський, М. І. Глінка, М. Лисенко, С. Гулак-Артемовський, С. Прокоф’єв, Д. Шостакович, Б. М. Лятошинський та багато ін. Це вимагало від нього кропіткої роботи над підбором, формуванням і підготовкою концертних програм. Тут яскраво проявився талант Натана Григоровича вміло поєднувати твори епохи класицизму і бароко, романтиків і сучасну музику. Колектив за його ініціативи постійно проводив літні концерти в Маріїнському парку, де збиралась cлухацька аудиторія. Ця традиція, з його легкої руки, існує в нашій столиці до сьогоднішнього дня. Його широка музично – просвітницька і виховна діяльність відігравала протягом майже півстоліття визначну роль у розвитку української музичної культури.

Сьогодні ми можемо пишатися тим, що і за активної участі Н. Г. Рахліна у всіх великих містах України активно функціонують симфонічні і камерні оркестри, як при філармоніях і оперних театрах, так і в навчальних музичних закладах. Його власна музична цеглина міцно стоїть у фундаменті розбудови національної музики.

У рік 100–ліття від дня народження Н. Г. Рахліна в Україні проводиться широка низка творчих заходів. Активними організаторами, учасниками і натхненниками їх є Всеукраїнський благодійний фонд „Українське філармонійне товариство”, Благодійний фонд пам’яті Натана Рахліна “Маестро”, Міністерство культури і туризму України, Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Національна філармонія України, інші заклади. 10 січня 2006 року в Українському національному інформаційному агентстві „Укрінформ” було проведено прес – конференція з нагоди відкриття Року Рахліна в Україні. В Національній філармонії України пройшли концерти Національного симфонічного оркестру України на чолі з заслуженим діячем мистецтв України Володимиром Сіренком. В Національній музичній академії України 30 березня 2006 року було проведено науково – практичну конференцію з нагоди 100 – річчя від дня народження Натана Рахліна. З вітальним словом про Маестро виступив ректор НМАУ ім. П. І. Чайковського, доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України В. І. Рожок. Із доповідями і цікавими повідомленнями у роботі конференції взяли участь сучасні діячі музичної культури, послідовники й шанувальники таланту Н. Рахліна. Серед них: Венедиктов Л. М. (м.Київ) – „Спогади про Н. Рахліна”; Гамкало І. Д. (м. Київ) – „Н. Рахлін зблизька. Враження від спілкування з майстром”; Рахліна Л. Н. (м. Київ) – сьогодні, на жаль, уже покійна дочка Майстра – „Н. Рахлін у сімейному колі”; Кантор Г. М. (Ізраїль) – „Репертуарна тематика концертних виступів Н. Рахліна”; Рапопорт Ю. Л. (США) – „Н. Рахлін – національна гордість України та всього цивілізованого світу”; Сіренко В. Ф. (м. Київ) – „Диригентські традиції Н. Рахліна в Національному симфонічному оркестрі”; Кудусов Д. А. (м. Сімферополь) – „Казанський період у виконавській та педагогічній діяльності Н. Рахліна”; Шеметов П. П. (м. Харків) – „Про деякі таємниці диригентського мистецтва Н. Рахліна”; Власенко А. Г. (м. Київ) – „Великий артист свого часу”; Матюхін В. О. (м. Київ) – „Н. Рахлін. Юнацькі враження від концертних виступів видатного диригента”; Копиця М. Д. (м. Київ) – „Постать Н. Рахліна крізь скло епістолярію”; Андрєєв О. А. (м. Київ) – „Особливості принципів диригентської школи Н. Рахліна”; Франц Й. С. – „Диригентський стиль Н. Рахліна”; Руденко С. (м. Київ) – „Матеріали про Н. Рахліна у фондах Центрального архіву – музею літератури і мистецтва України”.

Сьогодні в Україні ведеться велика робота над створенням умов і організаційних можливостей для заснування і систематичного проведення міжнародних конкурсів – фестивалів диригентів і симфонічних оркестрів імені Натана Рахліна. Перший такий фестиваль заплановано провести 26 – 29 листопада 2006 року в Національній опері України ім. Т. Г. Шевченка, як підсумок проведеної роботи по вшануванню 100 – річниці від дня народження Н. Рахліна. У фестивалі візьмуть участь Національний заслужений академічний оркестр України, симфонічний оркестр Запорізької обласної державної філармонії, хор Київського муніципального театру опери і балету для дітей та юнацтва, симфонічна капела „Ренесанс” Українського філармонійного товариства; солісти: Тарас Штонда (бас), Дмитро Попов (тенор), Олександр Стрюк (баритон), Тетяна Ганіна (сопрано), Любов Канюка (мецо - сопрано), Олександра Пашкова (сопрано), Юлія Франц (фортепіано), Наталія Пшенична (віолончель), Тетяна Войнаровська (скрипка), Ніна Сіваченко (скрипка), диригенти: Едуард Дядюра (Москва), В’ячеслав Редя (м. Запоріжжя), Володимир Сіренко (м. Київ), Анжела Маслєннікова (м. Київ), Символічною є назва цього масштабного мистецького заходу – „Україна – видатним діячам музичної культури!” Це є важливим кроком у подоланні прогалин і поверненні боргу і данину шани видатній творчій постаті Натана Григоровича Рахліна.

Франц Йосип Степанович,

заслужений діяч мистецтв України,

головний диригент і художній керівник симфонічної капели „Ренесанс”

Джерело

Видання та твори


Коментарі