Державин Володимир

1899 — 1964

Державин Володимир Миколайович
(30 січня 1899 - 17 березня 1964)
Літературознавець, критик, мовознавець, поет

Володимир Державин (Крипт. В.Д. 30.01.1899, Петербург, Росія - 17.03.1964, Ав'с-бур', Німеччина) - український літературознавець та мовознавець, критик, перекладач і поет, дійсний член НТШ (1948) та УВАН у США (1949). Навчався у Петербурзькій німецькій класичній гімназії (1909-1917) та на класичному відділі історико-філологічного факультету Петербурзького і Харківського університетів (1917-1921), в аспірантурі Інституту народної освіти в Харкові (1922-1925). Науковий співробітник Харківського ІНО (1926), Харківської філії Інституту літератури Української академії наук (1927-1937), керівник теоретико-лінгвістичного семінару для аспірантів Інституту УАН (19381940). Кандидат історичних наук (1941). Надзвичайний професор Харківського університету (1941-1943). Емігрував до німецького міста Ав'сбур'а (1943). Працював в Українському Допомоговому Комітеті у місті Веймарі (1945), у редакціях україномовних видань Ав' сбур' а та Мюнхена (1944-1946), в Українському Вільному Університеті та в Українській Реальній Гімназії в Ав'сбурзі (1946-1949). Доктор філософії УВУ (1949), надзвичайний професор (1952) і звичайний професор (1953) Українського Вільного Університету у Мюнхені. Автор книг "Курс загального мовознавства" (1947), "Три роки літературного життя на еміграції" (1948), "Афоризми" (1966), укладач "Антології української поезії" (1957). Написав і видав протягом 1928-1964 рр. понад 2000 тисячі друкованих праць теоретичного, історико-літературного, літературно-критичного спрямуваненя в українській, діаспор-ній та західноєвропейській періодиці з проблем методології та історії національного і зарубіжного письменства, зокрема поетики українського поетичного неокласицизму і лірики представників т. зв. празької ("вісниківської") школи українських поетів. Здійснив переклад на українську мову поезій античної літератури, творів німецьких, французьких та англійських символістів і неокласиків.

Ще одна досі рунтовно не досліджена грань наукової творчості Володимира Державина, - його багатюща літературно-критична палітра (сотні теоретико-літературних оглядів і рецензій), що обіймає собою поточний на той час літературно-художній процес як в Україні, так і в українській діаспорі.

До цього треба додати, що протягом останніх років активізувалися спроби (на жаль, окремі чи принагідні) вивчити наукову спадщину Володимира Державина. Мова йде передовсім про дослідження Ігоря Качуровського, Олександра Астаф'єва, Степана Хороба, Тараса Шмігера, Надії Басенко. Тож статті, які редакція "Вісника" публікує ("Співець шляхетних почуттів і національно-визвольного патріотизму", "Місце Павла Тичини в українській поезії", "Великий осяг ідеалізму в поезії", "Неокомунізм і його лжелітературна пропаганда", "Поезія Олександра Олеся", "Диверсія Івана Багряного проти "ВАПЛІТЕ", "Нові літературні твори Ростислава Єндика", "Ваплітянство і його історичне значення"), безумовно, додадуть нових штрихів до літературознавчого життєпису відомого вченого із українського зарубіжжя.

Степан Хороб

джерело

На сайті доступні твори:
Поэзия мудрости
Співець шляхетних почуттів і національно-визвольного патріотизму (Про Олександра Олеся)

 

Видання та твори


Коментарі