Качуровський Ігор

1918 — 2013

Качуровський Ігор Васильович 
(1 вересня 1918 — 18 липня 2013)
Поет, прозаїк, перекладач, редактор, радіожурналіст

Автор поетичних збірок «Над світлим джерелом» (1948), «В далекій гавані» (1956), а також поеми «Село» (1960); прозових творів «Шлях невідомого» (роман у двох книгах) (1956), комедії «Еміграційна лихоманка» (1949), повісті-п’єси «Залізний куркуль» (1959), «Дім над кручею» (продовження «Шляху невідомого» (1966)).

 
Працював журналістом на радіо «Свобода» в Мюнхені (1968 – 1990)

Видав ряд підручників та монографій; розвідку «Новеля як жанр» (1967), «Фоніка» (1984), «Нарис компаративної метрики» (1985), «Строфіка» (1967), упорядкував «Хрестоматію української релігійної літератури. Поезія. Книга І», збірки «Українська готична новела», «Генерика і архітектоніка», «Українські поети в російських перекладах», «Український сонетарій», бесіди про українських письменників «Променисті сильвети» (тисячі сторінок радіокниги з авторських програм станції «Свобода»).

Качуровський Ігор Васильович народився 1 вересня 1918 року на Чернігівщині у місті Ніжині в родині випускників Київського університету імені святого Володимира. Батько був юристом, згодом спеціалізувався ще й в економіці, певний час обіймав посаду державного секретаря Центральної Ради. Мати закінчила жіночі курси при Київському університеті з фаху історії.

1932 року, тікаючи від розкуркулення – мали невеликий маєток із садом у селі Крути, – сім’я оселилася у місті Курську, де 1937 року Ігор Качуровський закінчив десятирічку. Почав навчатися у Курському педінституті, але навчання уриває війна.

1942 року Качуровські повернулися до Крут, а вже через рік, пізнього літа 1943-го, рятуючись од вірної загибелі, родина перебирається на Захід. Спочатку оселилися на Самбірщині, зими 1944-45 років перебули у Словаччині, а вже з лютого 1945 року опиняються у таборі в Лінці на Дунаї. Далі втеча, блукання по Австрії, недовгий притулок у австрійських таборах у Карінтїї (до 1948 року) і зрештою виїзд через Італію до Аргентина.

Понад двадцять років Ігор Качуровський заробляє на життя тяжкою працею чорнороба: вантажника на залізниці, двірника, асфальтувальника. І хоча ще в Австрії автор дістав премію за перше надруковане оповідання, попри це лише в кінці 60-х років письменник зміг нарешті присвятити себе гуманітарній праці: читає курс давньослов’янської мови та літератури на курсах славістики при Католицькому університеті та російської літератури при університеті Спасителя в Буенос-Айресі.

Наприкінці 50-х років Ігор Качуровеький був вільним слухачем Графотехнічного інституту, після чого там само випробував себе у ролі викладача, предметом лектури його була художня творчість, отже, літератор знайшов свою стезю. працюючи на радіостанції «Свобода», Качуровський отримує звання докторанта Українського вільного університету (УВУ), захищає дисертацію «Давні слов’янські вірування та їх зв’язок з індоіранськими віруваннями» (1973). З 1974 року викладав в УВУ курси теорії літератури та історії новітньої літератури.

З Австрії Ігор Качуровський переїхав до Буенос-Айреса, Аргентина. Певний час редагував і видавав там журнал «Пороги». Прозу письменника англійською мовою перекладав онук Дмитра Нитченка (син Лесі Ткач) Юрій Ткач.

Як літературознавець Ігор Качуровський активно працює в кількох напрямках.

На окрему увагу заслуговує перекладацька діяльність Ігоря Качуровського. А перекладав письменник ледь не з двох десятків мов. Фундаментальною працею є антологія іберійської та ібероамериканської поезії «Золота галузка» (1991), де представлені поети іспаномовної, португаломовної та каталонськомовної ліричної палітри. З чималих здобутків Качуровського перекладача також називають «Вибране» Франческо Петрарки та «Пісню про Роланда», «Свічада вічности». Автор підготував до друку цілий том своїх перекладів «Круг понадземний» (порівняймо назву саг ісландця Сноррі Стурлусона «Круг земний» – спостереження Володимира Базилевського).

Українські вітчизняні дослідження творчості Ігоря Качуровського (В. Шевчук, В. Базилевський, М. Слабошпицький) лише частково висвітлюють могутній діапазон літературних зацікавлень та художніх обсервацій письменника. Зауважують, одначе, що при всій своїй європейській інтелектуальній всеохопності й культурній багатовекторності Ігор Качуровський не вільний в своїх філологічних присудах і оцінках від певного суб’єктивізму (висловлювання про Лесю Українку, Є. Маланюка, Оксану Лятуринську, Бєлінського, Герцена, Чернишевського, Горького, Блока).

Доступні матеріали:
Променисті сильвети
Нарис компаративної метрики
Фоніка
Строфіка

Видання та твори


Променисті сильвети Променисті сильвети

Качуровський Ігор

Фоніка Фоніка

Качуровський Ігор

Строфіка Строфіка

Качуровський Ігор

Сучасність. Березень. 1961 Сучасність. Березень. 1961

Кравців Богдан, Барка Василь, Бойчук Богдан, Каммінґс Е. Е., Тарнавський Юрій, Качуровський Ігор, Жід Андре, Врецьона Євген, Стахів Володимир, Борщак Ілько, Галайчук Богдан

Коментарі