Мартос Іван

1752 — 1835

Мартос Іван Петрович
(1752 — 1835)
Скульптор

Ректор Петербурзької Імператорської академії мистецтв, скульптор. Визначний представник класицизму кінця XVIII — першої половини XIX ст., автор численних творів монументальної скульптури в Україні та Росії, зокрема пам’ятників герцогу А. Е. дю Рішельє в Одесі та князю Г. Потьомкіну в Херсоні.

На пам’ятнику K. Мініну та Д. Пожарському в Москві є напис: «Сочинилъ и изваялъ Іоаннъ Петровичъ Мартосъ родом из Ични». Так у камені увічнив своє ім’я та свою малу вітчизну видатний російський скульптор українського походження.

В Ічні, що на Чернігівщині, І. Мартос провів лише 12 років свого життя. У 1764 р. він переїжджає до Петербурга. В 1773 р. із золотою медаллю закінчив славнозвісну Петербурзьку академію мистецтв. Продовжував навчання в Римі, де ознайомився з римськими старожитностями та мистецтвом майстрів Ренесансу.

Після повернення з Італії І. Мартос почав викладати в Академії мистецтв, згодом здобув звання академіка, потім професора, а з 1814 р. став ректором цього навчального закладу. Останні 30 років життя фактично керував усім скульптурним відділенням Академії.

Наприкінці XVIII ст. в Росії поширився звичай створювати скульптурні надгробки: їх виконували майже всі скульптори того часу, але найбільш змістовні та глибокі за своїми художніми якостями композиції були створені І. Мартосом. Уже давно забуто імена та біографії багатьох похованих, але збереглася пам’ять про творця поетичних образів. Успіх ранніх праць І. Мартоса — надгробків С. Волконської та М. Собакіної — був настільки очевидним, що скульптор почав постійно отримувати такі замовлення. Так виникли надгробки Є. Куракіній, А. Паніну, Павлу І, П. Рум’янцеву-Задунайському, К. Розумовському. У цьому жанрі майстер працював до кінця свого життя.

Ще більше визнання на початку XIX ст. принесло І. Мартосу скульптурне оздоблення новозбудованого Казанського собору в Петербурзі, справжньою окрасою якого стали величезний барельєф, де зображено чудо Мойсея з витоком води в пустелі, та статуя Іоанна Хрестителя.

Окремою сторінкою творчості Івана Мартоса є створені ним пам’ятники. Найвідоміший з них — пам’ятник К. Мініну та Д. Пожарському в Москві. В Україні відомий пам’ятник Рішельє в Одесі, над яким Мартос працював у 1823—1828 pp. Скульптор створив ідеальний образ правителя-громадянина. Здається, що Рішельє повільно вийшов на площу і зупинився перед народом. Голова герцога ледь нахилена, начебто він дивиться вниз, на море. Статуя вийшла напрочуд монументальною і дуже вдало вписалася в архітектурне довкілля.

Вже після смерті Івана Мартоса було встановлено пам’ятник Г. Потьомкіну в Херсоні, над яким скульптор працював в останні роки життя.

джерело

Доступні матеріали:
Памятник Дюку в Одессе

Видання та твори


Коментарі