Андрусов Микола

1861 — 1924

Андрусов Микола Іванович
(19 грудня 1861 — 27 квітня 1924)
Геолог, стратиграф, палеонтолог, океанолог

Один із засновників палеоекології, першовідкривач сірководневого забруднення Чорного моря

Закінчив Новоросійський університет. Працював у Юр’євському (Тарту, Естонія) та Київському університетах, Геологічному комітеті Росії, на Вищих жіночих курсах у Санкт-Петербурзі. Член-кореспондент (1910) і академік (1914) Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук. Останні роки життя провів у Празі.

Один із засновників палеоекології — науки про екологічні системи минулих епох. Досліджував неогенові відклади, де виділив, зокрема, меотичний та кіммерійський яруси Понто-Каспійської області, низку третинних стратиграфічних одиниць, тектоніку і палеогеографію гірських систем Європи та Азії, викопні рифи та органогенні вапняки. Вивчаючи третинні відклади (Закавказзя, Приазов’я, Північний Кавказ), М. Андрусов відкрив деякі закономірності формування нафтових родовищ. Склав палеогеографічні карти неогену і антропогену Чорноморського басейну. На дні Чорного моря виявив рештки післятретинної фауни каспійського типу. Різкі зміни неогенової фауни Чорного моря пояснював різкою зміною кліматичних умов довкілля. Розробив докладну стратиграфію нафтогазоносних відкладів Кавказу. Описав керченські рифи та пояснив їхнє походження. Увів поняття онкоїда для позначення вапняків рифового походження.

В експедиціях вчений досліджував Чорне (1890), Мармурове (1894) та Каспійське (1897) моря, Кавказ та Балкани. Саме М. Андрусов відкрив т. з. мертву зону Чорного моря, тобто глибинні шари, насичені сірководнем.

М. Андрусов був удостоєний Ломоносовської премії Петербурзької академії наук (1897) за монографію «Викопні та живі Dreissensidae Євразії». Спираючись на дарвіністську теорію еволюції, вчений дав пояснення вимиранню неогенових видів і родів молюсків та розвитку прогресивних груп морських безхребетних. Вимирання молюсків він пов’язував із різкою зміною екологічних умов довкілля, їхній розквіт — зі збереженням відносної сталості навколишнього середовища.

Завдяки працям М. Андрусова вивчення геологічної будови України піднялося на рівень світової науки.

джерело

Доступно на сайті:
Палеогеографічні карти неогену і антропогену Чорноморського басейну

Видання та твори


Коментарі