Ковалевський Єгop

1809 — 1868

Ковалевський Єгop Петрович
(18.02.1809 — 02.10.1868)
географ-мандрівник, дипломат, сходознавець, письменник, поет

Народився Єгор Ковалевський у сім’ї надвірного радника Петра Івановича Ковалевського. Крім Єгора, в родині вже було п’ятеро синів і чотири дочки. Старший із братів, Євграф (згодом, у 1858—1861 рр. — міністр народної освіти), обрав справою свого життя географію і геологію. Перейняв захоплення брата і Єгор. Ковалевські мали репутацію суто патріархального, але привітного та гостинного сімейства, що серйозно ставилася до збереження культурних і наукових традицій свого роду. Двоюрідним дядьком Єгора був Василь Каразин, засновник Харківського університету.

Єгор, наймолодша і найулюбленіша дитина в родині, ріс хворобливим і вразливим хлопчиком. Незважаючи на слабке здоров’я, він із самого дитинства мріяв про подорожі в далекі країни і вгамовував свій дослідницький інтерес, збираючи гербарії та колекції гірських порід в околицях рідної Ярошівки. Єгор, який одержав прекрасне домашнє виховання, у 1828 р. закінчив відділення суспільно-політичних наук Харківського університету, а потім переїхав до Санкт-Петербурга разом із братом Євграфом. Там він занурився у вивчення географії та геології — і за порівняно короткий термін одержав спеціальність гірничого інженера. Але канцелярська робота не приваблювала Ковалевського: він мріяв про справжні дослідження.

У 1830 р. Євграфа Петровича було відправлено до Барнаула начальником Алтайського гірничого округу. Разом із ним залишив Санкт-Петербург і молодший брат Єгор. Перебуваючи на Алтаї та Уралі, Єгор Ковалевський одержав практичний досвід розвідки родовищ золота — і це багато в чому визначило його подальшу долю. Згодом Єгор Петрович часто одержував, навіть і від урядів інших країн, пропозиції щодо пошуку рідкісних корисних копалин. І першою серйозною закордонною експедицією Ковалевського стала поїздка у 1837 р. до Чорногорії. Золота там він не знайшов, проте детально описав рельєф країни, відкрив багаті родовища залізної руди і корунду, а також зробив цікаве археологічне відкриття: знайшов руїни Діоклеї, міста часів Римської імперії. Далі Ковалевський шукав мінерали і дорогоцінні камені в Середній Азії, досліджував Монголію, Китай, Північну Індію та Афганістан, вивчав породи Карпат і гір Балканського півострова. Усі ці місцевості він докладно вивчав, наносив на карти, проводив географічні, геологічні, етнографічні, археологічні дослідження та яскраво описував подорожі у своїх книгах.


Справжню славу Єгору Петровичу Ковалевському принесло його африканське експедиційне дослідження, під час якого невтомному досліднику вдалося ліквідувати чимало «білих плям» на карті Східного Судану та у басейні р. Ніл. Експедиція відбулася в 1848 р. на прохання єгипетського хедива (намісника турецького султана) Мухамеда-Алі. Перед Ковалевським і його напарником — ботаніком Левом Ценьковським — було поставлено два завдання: знайти для єгиптян золото в басейні Блакитного Нілу і відшукати витоки р. Білий Ніл. Усе намічене вони успішно виконали — досягли витоків Білого Нілу, місця, куди до цього не ступала нога європейця, а золото їм вдалося не тільки знайти, але й організувати його видобуток.

Логічним результатом успіхів Є. Ковалевського стала його стрімка кар’єра: у свої неповні 42 роки він уже служив у Міністерстві закордонних справ у званні полковника, а потім став генералом, сенатором, директором Азіатського департаменту Міністерства закордонних справ, помічником голови Російського географічного товариства. Зайнятий наукою, Єгop Ковалевський так і не обзавівся родиною. Його «дітьми» стали численні відкриття й десятки наукових праць і художніх творів.
Ковалевський як письменник і поет дебютував збіркою віршів «Сибір. Думи» і трагедією у п’яти діях «Марфа Посадниця» (обидві — 1832). Він є автором роману «Петербург удень і вночі» (1845), багатьох повістей, дорожніх нарисів «Чотири місяці в Чорногорії» (1841), «Мандрівник по суші і морях» (1843—1845), «Подорож до внутрішньої Африки» (1849), «Подорож у Китай» (1853). В історико-біографічному творі «Граф Блудов і його час» (1866) автором охарактеризовано соціально-політичне життя Росії на початку ХІХ ст., змальовано яскраві портрети історичних діячів того часу. Ще в молоді роки Єгор Петрович близько зійшовся з М. Гоголем, усіляко підтримував Т. Шевченка після заслання, у його зрілому віці з ним товаришували Лев Толстой, Федір Тютчев та інші відомі особистості того часу. Є. Ковалевський як фундатор і голова Літературного фонду допомагав письменникам, які були в скруті, а в його петербурзькій квартирі довгий час діяв літературний салон.
джерело

Доступні матеріали:
Африканське експедиційне дослідження

Видання та твори


Коментарі