Коломієць Володимир

1935 — наші дні

Коломієць Володимир Родіонович
(Нар. 2 листопада 1935)
Поет

Коломієць Володимир Родіонович народився  2 листопада 1935 р. в с. Вовчків Переяслав-Хмельницького району на Київщині  в учительській родині. Від батька, колишнього фрнтовика і вчителя-історика, певно, взяв  у життя науку про мудрість  і правду, а від матері - пильний зір, задивлений  у народне мистецтво, заслуханість у мелос, у пісню... Блукаючи по "Тарасових слідах" на Переяславщині, з юності пройнявся щемкою любов'ю до рідного слова, до українства.
 
По закінченні Переяслав-Хмельницької середньої школи навчався з 1953 р. по 1958 р. на філологічному факультеті Київського Державного університету, а згодом працював  у центральній пресі, у видавництвах "Держлітвидаві" (пізніше "Дніпро"), "Українському письменнику", тривалий час був головним редактором журнавлу "Дніпро", обирався неодноразово членом Презицдії та секретарем Спілки письменників України. 
 
Першу збірку поезій «До серця людського» видав у 1959 р. Згодом вийшли «Рунь» (1962), «Планета на житній стеблині» (1964), «Колиска жайвора» (1966), «Поезії» (1967), «Поміж чуттями і дивами» (1969), «Партитура тривоги» (1971), «По сей бік райдуги» (1972), «Переяслав» (1974), «День творіння» (1975), «Розмисел» (1976), «На відстані серця» (1978), «Не втратить вічності» (1980), «Від обрію до обрію» (1981), «Світень» (1982), «Подих моєї землі» (1984), «Сузір’я миру» (1987), «Яре віно» (1988), «Семигори» (1990), «Русло» (1991), «Золотосинь» (1992), «Правнуки Дажбожі» (1999), «Поки ще світить Сонце» (2005). Видав також кілька збірок віршів для дітей — зокрема «Зозулині черевички» (1971), «Дід глід і глоденятко» (1973), «Ярмарок див» (1983), «Весела оселя» (1986), «Лесикова сопілка» (2003) та ін.
 
Чимало творів українського поета перекладено на мови іноземні,— зокрема, видано свого часу книжки з його поезіями вірменською, російською, білоруською, англійською... І сам В. Коломієць працює у галузі поетичного перекладу з різних мов на українську.
 
Помітний з роками Володимир Коломієць і в жанрах есеїстики, народознавства,— врешті ним нині підготовлені до друку книжки «Як молоде вино шуміло...» (мемуаристика) та «Одкровення від ластівки» (дослідження з української міфології, етимології та мови). А в 2006 р. вийшла друком його прозова повість (у новелах) під назвою «Роса і попіл». Він також упорядкував і прокоментував тритомну антологію української поезії всіх часів «Небо України».
 
Удостоєний 1993 року Державної премії України імені Т.Г. Шевченка за збірку поезій «Золотосинь».
 
Леонід Новиченко:
«Як більшості поетів його покоління, авторові цієї книги властива загострена чуйність до морально-етичних питань часу, які в його трактуванні набувають майже поспіль громадянського характеру. Про ненависть і зневагу до фальші, несправедливості, обману, дволичності ‑ про все те, що так пристрасно було висловлено в нашій поезії новітніх часів,‑ повним голосом говорить і В. Коломієць. Його мучать, як він пише в одному з віршів, «гідність, що милостині прохає, мужність, яку власна тінь жахає».
 
Іван Драч:
«Багато хто вдячний йому за перші і далеко не перші публікації, менше тих, хто вважає, що він не оцінив по-справжньому їхні творчі досягнення. Важко забрати справедливість і в перших, і в других. Та нас найперше цікавить його відмітний внесок у сучасну українську поезію, де без його творчого ужинку існувала б прогалина, яку нічим би було замінити. Може, це і є справжність митця ‑ вирізнятися отим неповторним і саме йому притаманним...».
 
Микола Ільницький:
«По-новому розкривається поет у низці віршів, в основу яких лягли епізоди дитинства, студентських та й пізніших років («Новели з повоєнного дитинства», «Валентина», «Пригода, що сталася з одним поетом», «Безіменні вбивці», «Биківня»...), про які раніше можна було розповісти ‑ та й то з осторогою ‑ хіба що у вузькому колі. Важливий уже сам собою отой своєрідний «літопис самовидця», коли можеш прилюдно висловити те, що тягарем лежало на душі, звільнення від підозріливості й страху, що ними, здається, було просякнуте все єство...».

 

Видання та твори


Видива на дорозі Видива на дорозі

Коломієць Володимир

Коментарі