Тодоров Цветан

 

Цветан Тодоров (болг. Цветан Тодоров, фр. Tzvetan Todorov)
1 березня 1939 р., Софія, Болгарія
болгарський науковець, його дослідження охоплюють широкий спектр наук: соціологія, політологія, філософія, історія, мовознавство, літературознавство, семіотика
 
Тодоров переїхав у 1963 році до Франції й оселився в Парижі, де у 1970 році він захистив докторську дисертацію. Невдовзі по переїзді він прийняв французьке громадянство. З 1968 року викладає у Національному центрі наукових досліджень (CNRS). З 1987 року він науковий директор CNRS. У 1970 році разом з Жераром Женеттом заснував журнал «Поетика».
 
Разом з Юлією Кристевою Тодоров пропагував у Франції ідеї російських формалістів (його книжка «Теорія літератури», 1965 р.) і вважається одним із засновників французького структуралізму.
 
В праці «Вступ до фантастичної літератури» (1970) Тодоров всебічно проаналізував жанр фантастики. Відтоді будь які теоретизування на цю тему використовують підходи Тодорова.
 
В праці «Завоювання Америки. Проблема іншого» (1982) Тодоров проаналізував наслідки європейського колоніалізму та проблему іншості, що виникла внаслідок відкриття до того часу невідомих народів та культур. Тодоров прослідковує спроби іспанських вчених та кліриків розробити уявлення про іншість чужих культур і наслідки таких спроб для власної ідентичності.
 
Аналіз поняття «визнання», запропонований Тодоровим, цікавий з погляду антропології й соціології. Всупереч Ніколло Макіавеллі та Томасу Гоббсу, які розглядали спільноту, як необхідність і менше зло, Тодоров вважає потяг до спільного існування людською потребою. Ця потреба спирається на фізичне бажання визнання. Концепція бажання визнання, як центральна умова людського співжиття, спирається на ідеї психоаналізу Жака Лакана та інтерпретацію Гегеля Александром Коєве.
 
Цветан Тодоров викладав у Нью-Йоркському університеті, Колумбійському університеті, Єльському університеті та Університеті Берклі в Каліфорнії.
 
Тодоров одружений з канадською письменницею Ненсі Х'юстон.
 
Відзнаки:
1991 Премія Жана Жака Руссо (Prix Jean Jacques Rousseau), Женева, за книжку «Les Morales de l'histoire»
1998 Європейська премія есеїстики імені Шарля Вейона (Prix Européen de l'Essai Charles Veillon), Лозанна, за «Benjamin Constant. La Passion démocratique»
2004 Премія Спінози (Spinoza-Prijs), Амстердам
2007 Премія Ґрінцане Кавур (Premio Grinzane Cavour), Турин, Премія «Діалог через континенти» (Premio «Dialogo tra i continenti»)
2008 Премія Монделло (Premio Mondello), спеціальна премія журі за книжку «La littérature en peril» (тобто італійське видання «La letteratura in pericolo»)
2008 Премія Принца Астурії

Видання та твори


Коментарі