Семенко Михайло

1892 — 1937

Семенко Михайло Васильович
(31 грудня 1892 – 23 жовтня 1937)
 
український письменник, спадок котрого – найкращі зразки футуристичної поезії в Україні, є фігурою епатажною і контраверсійною. Був одружений з акторкою Наталею Ужвій
 
Найбільш екстравагантною його акцією стало спалення «Кобзаря» Шевченка: «Я хочу тобі сказати, що де є культ, там немає мистецтва. А ти вхопивсь за свого «Кобзаря», від якого тхне дьогтем і салом, і думаєш, що захистить його твоя пошана. Пошана твоя його вбила. Й немає йому воскресіння… Час титана перевертає в нікчемного ліліпута, і місце Шевченкові в записках наукових товариств… Такі твої ювілейні свята. Отсе все, що лишилось від Шевченка. Але не можу й я уникнути сього святкування. Я палю свій «Кобзар».
 
Творчість Семенка, сповнена урбаністичних мотивів, відзначається мовними і формальними експериментами, тим, що називають поетикою футуризму. Семенко вплинув на розвиток української модерної поезії 1920-х років, на письменників 70-х і 80-х років ( Ігор Калинець, Василь Голобородько), на поезію 90-х (Сергій Жадан), двотисячних (Олег Коцарев, Люба Якимчук).

Видання та твори


Коментарі