Савченко Яків

1890 — 1937

Савченко Яків Григорович
(21 березня 1890 – 2 листопада 1937)
Поет, літературний критик


Один із перших українських символістів. Народився 21 березня 1890 р. в селі Жабки Лохвицького повіту на Полтавщині в родині селян-ремісників. Навчався в реальній школі, потім у Київському університеті, якого не закінчив. Учителював у селі на Сумщині, потім жив у Києві з літературної праці. Замолоду прилучився до українського руху і перший свій твір надрукував поза межами імперії в журналі "Ілюстрована Україна" (Львів).

Під час революції він з головою у відродженні українського літературного процесу: редагує "Літературно-критичний альманах" символістів (Київ, 1918), дописує до різних журналів, видає дві  збірки – "Поезії" (Житомир, 1918) і "Земля" (Житомир, 1921). За словами С.Єфремова, творчість цього поета минала в значній своїй частині поза межами часу й просторів.

Постійні в його поезії мотиви смерті, містичного жаху, темряви і зловісних вогнів, фаталістичного злочину і кари якоюсь мірою віддзеркалювали настрій людини Першої світової війни і революції. У дослідженнях, присвячених творчості Савченка, знаходимо: "Він дещо механічно переносив у свою поезію засоби деяких відгалужень західнього і російського символізму, а символістичний многозначний образ сходив у нього не раз на алегорію і кліше. Але там, де його талант спромагався на власну вимову, виходили в нього гарні поезії, як от "Христос отаву косив", в якій бринить тичининський мотив розп'ятого народу" (Ю.Лавріненко). С.Єфремов також вказує на вартісність названого вірша: "Іноді, дуже зрідка, блисне в його важких та похмурих, роблених і нещирих віршах справжньої усміх поезії, як отой зворушливий образ Христа за мужицькою роботою"; загалом же дослідник різко критикує "бутафорність" Савченкової поезії, вказуючи, що "немає справжньої сили в оцих занадто запізнених символістичних витівках Савченка та в його темній містиці", від якої начебто читачу і не страшно, хоча навіть як грубий реаліст він зберігає оцю похмурість. На переконання поета, революція неможлива без жертв, але якщо жертви сягають неймовірних масштабів, стають наслідком злочинних дій, вони дискредитують революцію.

Я.Савченко разом із П.Савченком (його братом), Д.Загулом, О.Слісаренком Ґ.Шкурупієм, В.Ярошенком, М.Терещенком та ін. брав участь в "Аспанфуті" (Асоціації панфутуристів), а потім "Комункульті" (Асоціації комуністичної культури). Пропагуючи пролетарський стиль, громить "ваплітян" та неокласиків. Савченко стає одним із провідних критиків утвореної за бажанням ЦК КПУ Всеукраїнської Спілки Пролетарських Письменників (ВУСПП).

Проте Я.Савченко не оминув гіркої долі своїх сучасників – був арештований і засланий до концтабору на Соловки, де поета розстріляли за звинуваченням в антирадянській діяльності, шпигунстві та участі в націоналістичній організації.

Літературознавчі праці:

1. Савченко Я. Дмитро Загул / Я. Савченко // Життя й революція. – 1926. – № 11.

2. Савченко Я. Поети й белетристи / Я.Савченко. – К, 1927.

3. Савченко Я. Занепадництво в українській поезії / Я.Савченко // Життя й революція. – 1927. –  № 2.

4. Савченко Я. Мертве й живе в українській поезії / Я.Савченко // Життя й рево­люція. – 1929. – № 1.

5. Савченко Я. Проблеми культурної революції і українська радянська література / Я.Савченко // Пролетарська правда. – 1928. – 20 червня.

6. Савченко Я. В.Чумак / Я.Савченко // Мистецтво. – 1920. – № 1. – С. 46–50.

Джерела:

1. Єфремов С. Історія українського письменства / за ред. М.К.Наєнка. – Київ, 1995. – С. 496–498.

2. Історія української літератури XX століття: у 2 кн. / за ред. В.Г.Дончика. – К., 1998. – Кн. 1. – 1998.

3. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917–1933 / Ю.Лавріненко. – К. : Смолоскип, 2008. – 976 с.
 

Видання та твори


Христос отаву косив Христос отаву косив

Савченко Яків

Коментарі