Загул Дмитро

1890 — 1944

Загул Дмитро Юрійович
(18 серпня 1890 — 1944)
Поет, літературознавець, перекладач, критик, публіцист

Дмитро Загул (літ. псевдоніми — І.Майдан, Б.Тиверець та ін.) народився 28 серпня 1890 р. на Буковині в с. Мілієве. У початковій школі майбутній поет виявив неабиякий хист до навчання, через що сільський вчитель за власний кошт віддав сироту до Чернівецької гімназії, яку Загул закінчив у 1912 році. Там же він і починає писати вірші. Перші поетичні спроби письменника зафіксовані в газеті "Буковина", а 1913 р. з'явилася перша збірка "Мережка".

Пізніше поет вступає на історико-філологічний факультет Чернівецького університету. Закінчити освіту завадила імперіалістична війна. У 1915 р. (російські війська відступали з Буковини) Дмитра Загула взяли полоненим і відправили до Нижнього Новгорода. Пізніше він був змушений працювати в Одесі, Києві на посадах приватного учителя та канцеляриста.

Після лютневої революціїї поет пише збірку "З зелених гір" (1918). У тому ж році приєднується до групи письменників символістів "Музагет", разом з якими сповідує "чисте мистецтво". Підтвердженням таких естетичних переконань письменника стає його наступна збірка "На грані" (1919).

З 1920-х рр. Дмитро Загул починає черпати натхненя з революційної дійсності, відтак переходить на шляхи реалістичних міркувань. Упродовж 1920–1934 рр. написав збірки поезій "Наш день" (1925), "Мотиви" (1927), літературознавчі книги "Поетика" (1923), "Література та літературщина" (1926), публікує чимало статей у тогочасній періодиці.

Перекладацька діяльність Дмитра Загула залишила великий слід в історії української літератури. Зокрема, поету належить переклад майже усієї поетичної спадщини Гейне українською мовою. Також він є автором хрестоматійного перекладу "Фауста" Гете.

Активне літературно-громадське життя Дмитра Загула позначилося участю в таких організаціях як ВУСПП і "Західна Україна". Остання посада, яку письменник займав на волі — старший науковий співробітник ВУАН.

Дмитро Загул був заарештованим у тяжкому стані, без санкції прокурора. 26 лютого 1933 р. уповноважений Київського облвідділу ДПУ УРСР Бренер "знайшов, що поет... був членом контрреволюційної організацї, яка ставила собі за мету повалення Радянської влади шляхом збройного повстаня". А вже 9 травня 1933 р. судова трійка ДПУ УРСР засудила Загула на 10 років ув'язнення у концтаборах.

Дмитро Загул відбував покарання у Забайкаллі, на залізничній станції Урульга. Звідти в 1935 р. написав дві заяви до Центрального Комітету Компартії (більшовиків) України з проханням "посприяти в перегляді судової справи, оскільки вважаю себе ні в чому не винним". Але на ці заяви поета ніхто не відреагував.

29 квітня 1957 р. правління Спілки письменників звернулося до КДБ УРСР з клопотанням розглянути питання про реабілітацію Дмитра Загула.

9 серпня 1957 р. Військовий трибунал Київського військового округу ухвалив: "...постанову судової трійки при Колегії ДПУ УРСР від 9 травня 1933 р. щодо Загула скасувати і справу про нього припинити за відсутністю складу злочину".

Точна дата і місце смерті Дмитра Загула не відомі. Існують лише припущення, що він помер від паралічу серця в одному з колимських таборів улітку 1944 р.

Реабілітований посмертно.

Віктор Домонтович (з твору "Доктор Серафікус"): "Дмитро Загул жовтів, грубшав, страждав на ядуху, ходив, спираючись важко на ковіньку".

Джерела:

1. З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій / Авт. кол. : Бойко Л.С. та ін. — К. : Рад. письменник, 1991. — Вип. І /Упоряд. О.Г. Мусієнко. — С.191-193.

2. Історія української літератури XX століття: у 2 кн. / за ред. В.Г.Дончика. – К., 1998. – Кн. 1. – 1998.
 

Видання та твори


Коментарі