Фізер Іван

1925 — 2007

Фізер Іван Михайлович
(13 червня 1925 р. - 28 серпня 2007 р.)
Літературознавець

Автор праць з естетики, літературознавства і критики
 
Іван Фізер народився 13 червня 1925 року в с. Мірче на Закарпатті. 
 
Закінчив гімназію в Ужгороді, навчався в Мюнхенському та Колумбійському університетах. 
 
Темою магістерської праці І.М.Фізера було дослідження творчості Ф.Достоєвського у світлі сучасної клінічної психології. Докторська дисертація була присвячена психологічній школі в російському літературознавстві.
 
З 1961 року І.М.Фізер – професор Ратгерського університету. Викладав також у Колумбійському (1988), Варшавському (1984) університетах, читав лекції в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” (Київ), де 1996 року став почесним професором.
 
Сфера професійних зацікавлень – від психології до психопоетики та метатеорії літератури. Найвідомішою його працею є дослідження психолінгвістичної теорії О.Потебні. Темі психопоетики присвячена праця  “Psychologism and Psychopoethics: A Historical and Critical View of Their Relations” (Amsterdam, 1981). 
 
У 2012 році у Києві вийшла книжка "Філософія і література" - посмертне видання праць Івана Фізера.
 
Т.Гундорова: "В особі І.М.Фізера українська наука втратила одного з тих нечисленних дослідників, який працював у галузі метатеорії й методології літературознавства. Зовсім не випадково, що саме він став для багатьох українських учених авторитетом у галузі сучасних західних теоретичних шкіл і концепцій. Прикметно, що в Україні в 1990-ті роки переписувалися й навіть публікувалися конспекти лекцій І.М.Фізера з сучасної теорії літератури. Стиль статей Івана Михайловича відсторонений, часто важкодоступний, герметичний і абстрактний. Він писав про літературні речі ніби з висот “холодної” науки – абстрактної метатеорії, де необхідно було часто посилатися на латинські терміни, а також феноменологічні поняття на зразок “конкретизації” Р.Інґардена чи “конестетичності” І.А.Річардса. Звідти, з надмірності теорії, власне, з метатеорії він намагався пояснити нам модні поняття на кшталт деконструкції й дискурсу, які, зрештою, були для його персонального стилю чужими. Метатеоретична перспектива давала йому можливість виступати суддею в суперечках про розвиток українського літературознавства в постсоцреалістичний період. Аналізував І.М.Фізер і стан теоретичного літературознавства США, писав про особливості розвитку радянської естетики, про літературну критику Ю.Шевельова, М.Грушевського, про українську поезію в діаспорі (йому належить, зокрема, вступна стаття до “Координат. Антології сучасної української поезії на Заході” (1969)".
 
Автор: Schleiermacher
 

Видання та твори


Коментарі