Медвідь В'ячеслав

1951 — наші дні

В'ячеслав Григорович Медвідь (Медвєдєв)
(Нар. 22 лютого 1951)
Прозаїк, есеїст


Заслужений діяч мистецтв України, почесний член Асоціації “Нова література”, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Народився в с.Кодня на Житомирщині. Після закінчення школи навчався на філологічному факультеті Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка та на бібліотечному факультеті Київського державного інституту культури імені О.Є.Корнійчука (нині – Київський національний університет культури і мистецтв), відділенні масових та наукових бібліотек. Працював в Ужгороді,  з 1972 року – методистом у Закарпатській обласній бібліотеці для дітей.

У 1975 році В’ячеслав Григорович від’їжджає до Києва. Працює в різних бібліотеках міста. У 1981 році  обіймає посаду редактора редакції "Романи і повісті" видавництва "Дніпро". Тривалий час працює старшим науковим співробітником Українського центру культурних досліджень Міністерства культури і туризму України, секретарем ради Національної спілки письменників України.

З 1988 року займається винятково літературною працею.  Автор книг оповідань "Розмова" (1981), прози – "Заманка" (1984), "Льох" (2000), "Лови" (2005), романів "Таємне сватання" (1987), "Збирачі каміння" (1989), "Кров на соломі" (2001), щоденників, есеїв та ін. Окремі твори В’ячеслава Медведя перекладалися російською, іспанською, казахською, литовською та чеською мовами.

Член Спілки письменників України з 1982 року. Член літературного гурту "Пси Святого Юра". За роман "Кров по соломі" був відзначений Національною премією України імені Тараса Шевченка та премією імені Євгена Бачинського (США) у 2003 році. Нині живе та працює у Києві.

Видання та твори


Коментарі